Максили

Ма́ксили (нижні щелепи) — парні придатки у частини членистоногих, складова їх ротового апарату. Звичайно, максил дві пари, це видозмінені четверта і п'ята пари кінцівок члеників, що в ході еволюції увійшли до складу голови і злилися між собою. Тож, у членистоногих максили й ноги є гомологічними органами. Максил не мають членистоногі підтипу Хеліцерові. Основною функцією максил є оцінювання їжї та маніпулювання нею в процесі її споживання.

Схема голови ракоподібних підкласу Malacostraca

Ракоподібні мають дві пари максил, що знаходяться дуже близько одна від одної. Їх вершини контактують із верхніми щелепами (мандибулами), яким вони передають частки їжі. У багатьох ракоподібних максили мають додаткові функції: беруть участь у фільтруванні їжі, допомагають у грумінгу кінцівок та придатків (наприклад, в очищенні антен. Будова максил досить різноманітна, звичайно вони мають вигляд невеличких листкоподібних платівок[1].

У двопарноногих багатоніжок є лише одна (колишня перша) пара максил. Вона діє як нижня губа — прикриває ротову порожнину і допомагає пережовувати їжу. Края максил щільно вкриті рецепторами, чутливими до дотику й хімічних речовин. Із кожною максилою пов'язана видільна залоза, через яку виводяться азотовмісні токсини та надлишок солей (тобто, здійснюється осморегуляція. Губоногі багатоніжки мають дві пари максил. Перші розташовані ближче до черевця і прикриті мандибулами. Друга пара максил мають отвір протоку видільних залоз[1].[2].

Комахи
Схема будови максил таргана Periplaneta americana. Ліворуч — ліва максила (вигляд ззаду), поруч — права максила (вигляд спереду). Показано максилярні структури, їх латинські назви (див. текст) і мускулатуру

У комах в ході еволюції збереглася лише одна, перша пара максил (другі зрослися між собою, утворивши нижню губу). Кожна максила складається з базового трикутного членика (ка́рдо) — власне, шарніра, на якому рухається максила. До нього кріпиться досить великий центральний членик (стіпес). Останній має три складові: лаци́нію, гале́ю (galea) і членистий максилярний щупик (пальпус). Лацинії звичайно потовщені, тверді і зубчасті. Ними комахи відділяють шматочки їжі і маніпулюють ними у ротовій порожнині. Галеї широкі, совкоподібні, вони разом із 5-члениковими щупиками «досліджують» їжу перед її споживанням[3].

Електронна мікрофотографія ротового апарату листоїда: a —губні щупальця, b — мандибули, c — верхня губа, d — щелепні щупальця, e — максили, f — ліґула

Діями максил керує нервово-м'язовий апарат. Є м'язи, що рухають усю максилу, інші ж спричиняють рухи її окремих частин[4].

Залежно від способу життя і живлення, будова й функції максил дуже різноманітні. У бджіл вони разом із нижньою губою утворюють сисний хоботок. У метеликів він утворений дуже видовженими галеа, при основі яких є щупики. У напівтвердокрилих (клопів) максили входять до складу колючосисного ротового апарату. Максили бабок-красунь (Agrion) не мають щупика. Істотної трансформації зазнали в ході еволюції максили двокрилих та комах інших груп[5].

Примітки
  1. Щербак Г. Й., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних: підручник: Кн. 2. — К.: Либідь , 1996. — 320 с.
  2. Camatini, M. 1979. Myriapod Biology. Academis Press Inc.
  3. Росс Г., Росс Ч., Росс, Д. Энтомология. Пер. под ред. Г. А. Мазохина-Поршнякова. — М.: «Мир», 1985. — 576 с.&nbsp
  4. Шванвич Б. Н. Курс общей энтомологии: Введение в изучение строения и функций тела насекомых (Учебник для гос. университетов) — М.—Л.: «Советск. наука», 1949. — 900 с.&nbsp
  5. Бей-Биенко Г. Я. Общая энтомология. Изд. 3-е, доп. — М.:, «Высшая школа», 1980. — 416 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.