Максименко Володимир Григорович
Володи́мир Григо́рович Макси́менко (28 червня 1912, Погреби тепер Глобинський район — 23 липня 1994, Львів) — український актор, 1972 — народний артист УРСР, лауреат Шевченківської премії 1978 року.
Максименко Володимир Григорович | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Народився |
28 червня 1912 Погреби | |||
Помер |
23 липня 1994 (82 роки) Львів | |||
Поховання | ||||
Громадянство | Російська імперія → СРСР → Україна | |||
Діяльність | актор | |||
Роки діяльності | 1930 — 1994 | |||
IMDb | nm0538760 | |||
Нагороди та премії | ||||
|
Життєпис
Закінчив Московський інститут театрального мистецтва ім. А. Луначарського.
В 1930–1934 роках працював в театрі «Кривбас», з 1934 — у Запорізькому, з 1944 — у Львівському українському драматичному театрі ім. М. К. Заньковецької.
1957 року закінчив московський Державний інститут театрального мистецтва.
1978 року присуджена Шевченківська премія — разом з С. В. Данченком, Н. П. Доценко, М. Я. Зарудним, М. В. Кипріяном, Ф. М. Стригуном — за виставу «Тил» у Львівському українському драматичному театрі ім. М. К. Заньковецької.[2]
Виконав такі ролі:
- Панталоне — «Слуга двом панам» К. Гольдоні,
- Олексій Остапович Наріжний — «Тил» М. Зарудного,
- Макар Барильченко — «Суєта» І. Карпенка-Карого,
- Зброжек — «Маклена Граса» М. Куліша,
- Дормидонт — «Пізня любов» О. Островського,
- Кропивницький — «Марія Заньковецька» І. Рябокляча,
- Лісовик — «Лісова пісня» Лесі Українки.
Знявся у фільмах:
- «Назар Стодоля», фільм-спектакль, 1954, перший сват,
- «Лісова пісня», 1961, Той, хто в скелі сидить,
- «Падаючий іній», 1969, капітан,
- «До останньої хвилини», 1973, учасник наради,
- «Хазяїн», фільм-спектакль, 1979, Феноген,
- «Житейське море», фільм-спектакль, 1983, Крамарюк