Максимир (стадіон)

Восени 1911 року почалися підготовчі роботи з перетворення Максимирських лугів на футбольне поле. У січні 1912 року було прийнято попередній проєкт і затверджено перший кошторис будівельних робіт. 1 лютого 1912 року було розпочато земельні роботи, а вже 5 травня 1912 року у загребському районі Максимир було офіційно відкрито стадіон і зіграно перший матч. Пізніше була зведена трибуна і бігова доріжка.

Тоді на стадіоні тренувався і грав футбольний клуб «Граджанський», а з 1948 року він став домашньою ареною для найтитулованішого хорватського клубу — загребського «Динамо».

Після 1948 року була зведена будівля, насипи для стояння та невелика трибуна з західного боку. Загалом зведення трибун почалося у 1952 році за проєктом Владіміра Туріна, Евгена Ерліха та Франьо Нейдарта. В 1954 році були завершені бігові доріжки та західна трибуна, північна трибуна була добудована у 1955 році, а разом з нею і західний вхід, квиткові каси та огорожа навколо стадіону. У 1961 році на стадіоні встановили освітлення і завершили зведення східної трибуни. Зведення південної трибуни тривало чотири роки: з 1964 до 1968. Після цього стадіон почав вміщувати 64 000 глядачів. У 1974 році стару систему освітлення замінили новою.

Загалом за більше ніж сто років своєї історії стадіон декілька разів підлягав реконструкції. Восени 1997 року на південній і східній трибунах встановили сидіння, а під час «косметичного ремонту» у 1998 році була знесена стара північна трибуна, а на її місці побудована нова комфортніша трибуна, яка може вмістити 10 965 глядачів.

13 травня 1990 саме на цьому стадіоні відбувся сумнозвісний «матч ненависті», коли сербські футбольні фанати на чолі з відомим кримінальним авторитетом Жельком Ражнатовичем за бездіяльності поліції атакували хорватських вболівальників, що закінчився масовими заворушеннями і сотнею поранених.

З 1998 року нову північну трибуну з боку Максимирської дороги прикрашає скляна стіна площею 15 000 квадратних метрів і довжиною 200 метрів, за якою розмістились комерційні приміщення. Також, відповідно до приписів УЄФА, за якими глядацькі місця можуть бути тільки сидячими, на східній трибуні, де ще залишались деякі стоячі місця, було встановлено сидіння. У серпні 1999 року було завершено оновлення західної трибуни з 12 600 глядацькими місцями та створено VIP-ложу на 718 місць, включаючи президентську ложу та 18 боксів. Цим було завершено 80 % від запланованих робіт.

На сьогоднішній день загальна місткість стадіону становить трохи більше 35 000 місць. Сидіння на «Максимирі» виконані у синьому кольорі.

Під час останньої реконструкції стадіон пережив декілька серйозних змін. Трохи більше місяцю знадобилося для того, щоб замінити дренажну систему та постелити новий газон з підігрівом та системою автоматичного поливу, замінити покриття бігових доріжок та покрити брезентом цегляні стіни під трибунами. Також було замінено сидіння на всіх чотирьох трибунах, зведено простір для людей з інвалідністю, покращено прес-центр та ложі для журналістів, створено нову VIP-ложу та відремонтовано всі ложі на західній трибуні.

Подбали і про зовнішній вигляд стадіону: було пофарбовано всі сходи та огорожі, а також на східній, північній і західній трибунах за допомогою білих сидінь було створено напис «gnk dinamo».

У 2000-их роках було затверджено план реконструкції стадіону, відповідно якому передбачалося зниження рівня газону і добудова секторів на місці бігових доріжок, що мало б збільшити місткість арени на 16 000 місць, а після добудови південної трибуни загальна місткість стадіону мала б досягти 60 000 місць. Після завершення всіх робіт Максимір мав би перетворитися на виключно футбольний стадіон за взірцем подібних європейських споруд, що б дозволило претендувати на проведення фінальних матчів європейських кубків. Під південною трибуною мали б з'явитися робочі простори для керівництва клубу, велика зала для трофеїв, Динамівська футбольна школа, нові роздягальні, кімнати для тренерів, тренажерний зал, фешенебельний ресторан та готель на 46 місць, в якому в майбутньому мали б зупинятися делегації гостюючих команд. Також мала б з'явитися будівля, яка б з'єднувала західну і північну трибуни. Після виконання всіх запланованих робіт Максимір мав би відповідати всім приписам УЄФА для проведення матчів Ліги чемпіонів і став би одним з найкращих стадіонів у центральній та східній Європі. Але через нестачу коштів та час цей проєкт так і не було реалізовано.