Макс Вандрей
Макс Вандрей (нім. Max Wandrey; 8 квітня 1910, Гамбург — 21 лютого 1945) — німецький офіцер, штурмбанфюрер СС і майор резерву вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.
| Макс Вандрей | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Max Wandrey | |||||||||||||
| Народився |
8 квітня 1910 Гамбург, Німецька імперія | ||||||||||||
| Помер |
21 лютого 1945 (34 роки) Краушвіц, Герліц, Саксонія, Німецький рейх | ||||||||||||
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Німеччина | ||||||||||||
| Знання мов | німецька | ||||||||||||
| Учасник | Друга світова війна | ||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||
.svg.png.webp){kind=small}
.svg.png.webp){kind=small}
Біографія
Член НСДАП (квиток №125 004) і СС (посвідчення №50 313). В 1935-37 роках був приписаний до 28-го штандарту СС, в 1937-43 роках — 25-го абшніту СС, в 1943-45 роках — 2-го штурмбану 28-го штандарту СС.
В 1936-37 роках проходив строкову службу в 69-му піхотному полку. В серпні 1939 року призваний в свій старий полк. З грудня 1941 року служив в 254-му піхотному полку 110-ї піхотної дивізії. Учасник Німецько-радянської війни, командир 11-ї роти свого полку. На початку 1943 року призначений командир 11-ї роти 1-го єгерського полку дивізії «Бранденбург». Учасник роззброєння італійських частин в Греції і на островах Егейського моря. З жовтня 1944 року — командир 2-го батальйону свого полку. Відзначився у боях на Дунаї, в Південній Угорщині і в районі Лодзі. 20 лютого 1945 року важко поранений. Помер у шпиталі.
Звання
- Унтерштурмфюрер СС (20 квітня 1935)
- Оберштурмфюрер СС (10 квітня 1936)
- Гауптштурмфюрер СС (30 січня 1937)
- Лейтенант резерву (1 червня 1940)
- Оберлейтенант резерву (1 червня 1942)
- Штурмбанфюрер СС (30 січня 1943)
- Гауптман резерву (січень 1944)
- Майор резерву (1 жовтня 1944)
Нагороди
- Спортивний знак СА в бронзі
- Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в бронзі
- Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі і сріблі (15 років)
- Залізний хрест
- 2-го класу (1 червня 1940)
- 1-го класу (7 серпня 1941)
- Штурмовий піхотний знак в сріблі (29 червня 1940)
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному (1 жовтня 1940)
- Німецький хрест в золоті (13 травня 1942)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1942)
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- лицарський хрест (9 січня 1944)
- дубове листя (№787; 16 березня 1945, посмертно)
- Нагрудний знак ближнього бою в бронзі (1944)
Література
- Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
- Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
- TEGETHOFF, RALPH, Die Ritterkreuzträger des Panzerkorps Großdeutschland und seiner Schwesterverbände, DS- Vlg. o.J., Riesa, 1998.
- THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940-1945, Biblio-Verlag, 1998.