Макс Гьольц

Макс Гьольц (нім. Max Hoelz або Hölz; 14 жовтня 1889, Моріц, поблизу Ризи, Німецька імперія — 15 вересня 1933, Гіркий, СРСР) — німецький революціонер, один з активних учасників і організаторів революційних повстань у Німеччині в 1920—1921 роках.

Макс Гьольц
 
Народження: 14 жовтня 1889(1889-10-14)[1][2][3]
Цайтгайн, Майсен, Саксонія[2]
Смерть: 15 вересня 1933(1933-09-15)[4][1][3] (43 роки)
Горький, РСФРР, СРСР
Поховання: Червоне кладовищеd
Країна: Німеччина
Партія: Комуністична партія Німеччини, Незалежна соціал-демократична партія Німеччини і Комуністична робітнича партія Німеччиниd
Нагороди:

 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Королівський гусар, ветеран Першої світової, кавалер Залізного хреста. Член Комуністичної партії Німеччини (КПН) з 1919 року, в 1918—1919 — голова робітничої ради у Фалькенштайні (земля Саксонія).

Для дій Гьольца був характерним прояв анархістських тенденцій (сформований Гьольцем з демобілізованих військовослужбовців «озброєний орган пролетарської самодопомоги» реквізовував гроші, продукти і пальне). За відмову підкоритися директиві компартії його було виключено з її рядів, перейшов в більш радикальну Комуністичну робітничу партію Німеччини, в 1922 році знову вступив у КПН.

Каппський путч

Під час Каппського путчу 1920 року Гьольц — керівник озброєних робітничих загонів у Фогтланде (Середня Німеччина), які боролися проти реакціонерів.

Березневе повстання

У 1921 році в дні березневого повстання в Середній Німеччині Гьольц очолює сформовані ним бойові загони, які боролися проти жандармерії і урядових військ. Після придушення повстання був заарештований і засуджений до довічного ув'язнення.

Звільнення та еміграція

У 1926 році Еріх Мюзам написав брошуру «Правосуддя для Макса Гьольца» (нім. Gerechtigkeit für Max Hoelz), вимагаючи звільнити останнього з ув'язнення. У 1927 році видатними німецькими інтелектуалами, в тому числі Томасом Манном і Альбертом Ейнштейном, організовується «Нейтральна комісія по Максу Гьольцу» (нім. Neutrales Komitee für Max Hoelz), також виступає за його звільнення.

В 1928 році в результаті масового руху на захист політичних в'язнів амністований. У 1929 році емігрував до СРСР. Був нагороджений орденом Червоного прапора, обраний депутатом Ленінградського ради. У 1932 р. вів партійну роботу на будівництвах в Новокузнецьку.

За час перебування в СРСР одружувався тричі, причому двічі з дівчатами шкільного віку (14 березня 1930 одружився на Ользі Голубчик з Великих Лук, 1911 р., 29 грудня 1930 — на Олені Серебровской з Ленінграду, 1915 р., 21 червня 1932 — на Аріадні Пугавко з Коломни, р. 1915)

Могила Макса Гьольца на Бугровськом кладовищі в Нижньому Новгороді

Гьольц загинув у вересні 1933 року, за офіційною версією потонувши під час човнової прогулянки по Оці поблизу Нижнього Новгорода (незадовго до того перейменованого в Горький). Існують також версії вбивства і самогубства.

Похований на Бугровському кладовищі в Нижньому Новгороді.[5][6]

Книги

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118552031 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. Гёльц Макс // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. Байки с погоста: Герман Ливен поджёг себя, а немец Макс Гёльц захлебнулся в сентябрьских водах Оки | Новости NN.RU
  6. Нижегородский некрополь — Гельц М

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.