Революція

Революція (від лат. revolutio — лоз, змінення, кардинальна зміна) — швидка радикальна зміна всієї самостійної органічної або неорганічної системи, на відміну від еволюції, де зміни відбуваються поступово, у часі. Прикладами зазначених систем є суспільство, людина, наукові знання, засоби виробництва та ін.

Революція, на відміну від реформи, змінює всю систему, а не окрему її частину (яка також може бути підпорядкованою системою). Відповідно до того, яка система зазнає змін, кажуть про революцію суспільну або політичну, революцію в біологічних процесах, в окремій науці, технічну революцію тощо.

Поборника революційних змін, учасника революційного руху називають революціонер.

Походження терміну

Титульна сторінка «De revolutionibus orbium coelestium»

Слово «революція» є похідним від пізньолатинського «revolutio» — в значенні «обертання», «перетворення». У цьому сенсі воно використовувалося алхіміками XV сторіччя для опису перетворень речовин та хімічних елементів. Але справжньої популярності в наукових колах термін набув із появою фундаментальної (і, водночас, справді революційної) праці Миколая Коперника «De revolutionibus orbium coelestium» («Про обертання небесних сфер», 1543).

В політичному сенсі термін «революція» почали використовувати лише в XVII сторіччі — першою подією, що отримала визначення революції, стала Славна революція 1688 року. Втім, згодом так стали називати і події, що відбувалися раніше, зокрема Англійську (яку до того іменували «Великим повстанням» або ж «Громадянською війною») та Шотландську («Єпископські війни») революції.

Як концептуальний антонім до слова революція використовується слово еволюція. А безпосереднім антонімом є слово контрреволюція.

Соціальні і політичні революції

Італійський економіст і соціолог Вільфредо Парето розглядав революцію як механізм збереження рівноваги між аристократичною і демократичною тенденціями оновлення правлячих еліт, що дозволяв кооптувати до правлячої еліти осіб неелітарного походження з елітарними якостями та виведенням елітарних осіб з неелітарними якостями. Оскільки правляча еліта прагне зберегти свої привілеї і передати їх у спадок, вона намагається протидіяти оновленню еліт, чим погіршує свій якісний склад. Коли занепад правлячої еліти стає масштабним, контреліта за допомогою мас витісняє стару еліту і стає правлячою, що унеможливлює поширення занепаду правлячої еліти на все суспільство. Цей процес Парето назвав «масовою циркуляцією еліти, або просто революцією»[1].

Технічні і технологічні революції

Див. також

Примітки

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.