Макс Паулі
Макс Йоганн Фрідріх Паулі (нім. Max Johann Friedrich Pauly; 1 червня 1907, Вессельбурен — 8 жовтня 1946, Гамельн) — німецький офіцер, штандартенфюрер СС, воєнний злочинець, комендант концтаборів Штуттгоф і Ноєнгамме.
Макс Паулі | |
---|---|
нім. Max Pauly | |
Народився |
1 червня 1907 Вессельбурен, Німецька імперія |
Помер |
8 жовтня 1946 (39 років) Гамельн, Нижня Саксонія, Британська зона окупації Німеччини ·повішення |
Країна |
Німецька імперія Веймарська республіка Німеччина |
Діяльність | офіцер |
Знання мов | німецька |
Учасник | Друга світова війна |
Членство | СС[1] і СА |
Військове звання | штандартенфюрер |
Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1] |
Нагороди | |
біографія
Макс Паулі народився 1 червня 1907 року в родині власника магазину господарчих товарів. Після закінчення школи в Вессельбурені вивчився на продавця. Після смерті батька в 1928 році він взяв на себе управління магазином. У 1930 році одружився з дочкою скотопромисловця, у подружжя в шлюбі народилося п'ятеро дітей. Його дружина померла в серпні 1944 року.
У 1928 році вступив в НСДАП (квиток № 106 204) і СА. На початку травня 1930 року перейшов з СА в СС (посвідчення № 5 448). Серед націонал-соціалістів його вважали «старим бійцем». У наступні роки в результаті численних нападів був кілька разів арештований і на підставі порушення громадського порядку був засуджений в 1932 році до семимісячного тюремного ув'язнення. Навесні 1936 року закінчив поліцейський навчальний курс в школі для унтер-офіцерів в Дахау. Потім очолив 2-й штурмбанн 53-ї штандарта СС в Рендсбурзі. 1 лютого 1937 рок очолив 71-й штандарт СС в Данцигу.
Після закінчення 14-го навчального курсу для офіцерів СС в Дахау був призначений начальником штабу в недавно створеному охоронному штурмбанні СС Аймана. На цій посаді був відповідальним за знищення 1400 психічно хворих людей. Трохи пізніше отримав контроль за всіма таборами для інтернованих, розташованими в Польському коридорі. З жовтня 1939 року очолював спеціальний табір СС Штуттгоф неподалік від Данцига.
20 лютого 1942 офіційно був призначений комендантом концтабору Штуттгоф і приєднався до підрозділів «Мертва голова». Крім того, він також був прийнятий 30 січня 1942 року у війська СС. На початку вересня 1942 року став комендантом концтабору Ноєнгамме і займав цей пост до травня 1945 року. За час його керівництва в таборі були здійснені численні злочини, такі як вбивство дітей з Буленгузер Дамм і страта 58 чоловіків і 13 жінок з концтабору Фульсбюттель.
30 квітня 1945 року втік у Фленсбург, а восени того ж року був заарештований в Вессельбурені, де жив разом з невісткою та дітьми. Разом з іншими співробітниками табору був обвинуваченим на процесі у справі про злочини в концтаборі Ноєнгамме, проведеному британським військовим трибуналом в Гамбурзі. Паулі звинувачували в поганому харчуванні, неправильному розміщенні в'язнів у таборі і окремих актах вбивства. 3 травня 1946 був засуджений до смертної кари через повішення. 8 жовтня 1946 року вирок виконаний у в'язниці Гамельна.
Звання
- Унтерштурмфюрер СС (27 січня 1932)
- Оберштурмфюрер СС
- Гауптштурмфюрер СС (12 червня 1933)
- Штурмбаннфюрер СС (20 червня 1934)
- Оберштурмбаннфюрер СС (9 листопада 1937)
- Штурмбаннфюрер резерву військ СС (30 січня 1942)
- Оберштурмбаннфюрер резерву військ СС (9 листопада 1944)
- Штандартенфюрер СС (1 березня 1945)
Нагороди
- Почесний кут старих бійців
- Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в бронзі
- Спортивний знак СА
- Німецький кінний знак в бронзі
- Почесний партійний знак «Нюрнберг 1929»
- Кільце «Мертва голова»
- Почесна шпага рейхсфюрера СС
- Почесний кинджал СС для старого бійця з написом «За вірне виконання обов'язків у 1937 році Паулі Оберштурмбаннфюрер СС» (нім. Für treue Pflichterfüllung im Jahre 1937 Pauly SS-Obersturmbannführer)
- Почесний знак самооборони СС Данцига
- Данцигський хрест 1-го класу
- Золотий партійний знак НСДАП
Література
- Karin Orth. Erziehung zum Folterer? Das Beispiel des KZ-Kommandanten Max Pauly // Das Quälen des Körpers. Eine historische Anthropologie der Folter / Peter Burschel, Götz Distelrath, Sven Lembke. — Köln/Weimar/Berlin: Böhlau Verlag, 2000. — S. 237. — ISBN 3-412-06300-2.
- Karin Orth. Die Konzentrationslager-SS. — München: DTV, 2004. — ISBN 3-423-34085-1.
- Karin Orth. Das System der nationalsozialistischen Konzentrationslager. — Hamburg: Pendo Verlag, 2002. — ISBN 3-85-842-450-1.
- Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. — 2. Auflage. — Frankfurt am Main: Fischer Taschenbuch Verlag, 2007. — ISBN 978-3-596-16048-8.
- Mark C. Yerger. Allgemeine SS. The Commands, Units and Leaders of the General SS. — Schiffer Publishing, 1997. — P. 203. — ISBN 0-7643-0145-4.
- Tom Segev. Die Soldaten des Bösen. Zur Geschichte der KZ-Kommandanten. — Reinbek: Rowohlt, 1995. — ISBN 3-499-18826-0.
- Bert Hoppe. Die Verfolgung und Ermordung der europäischen Juden durch das nationalsozialistische Deutschland 1933–1945 / Andrea Rudorff. — Walter de Gruyter, 2018. — Bd. 16: Das KZ Auschwitz 1942–1945 und die Zeit der Todesmärsche 1944/45. — S. 714. — 884 S. — ISBN 978-3-11-036503-0.
- Johann Klarmann. Die erneute Demütigung: Hamburgs Umgang mit dem ehemaligen Konzentrationslager Neuengamme 1945 bis 1985. — Berlin: Lit Verlag. — S. 177. — 273 S. — ISBN 978-3-643-12131-8. — ISBN 3643121318.
- Mark C. Yerger: General SS The Commands, Units and Leaders of the General SS.. Schiffer Publishing Ltd. 1997 ISBN 0-7643-0145-4 , p. 203