Макуа

Макуа (вамакуа, маква, макоане, нгуру) — народ у південній частині Африки, який проживає в Мозамбіці, Малаві, Танзанії, ПАР і Зімбабве.

Макуа
Представники народу макуа
Кількість 8,55 млн. осіб
Ареал  Мозамбік
 Малаві
 Танзанія
 Південно-Африканська Республіка
 Замбія
Близькі до: народи банту
Мова макуа
Релігія традиційні культи; мусульмани, християни

Місце проживання

Народ групи банту в центральних районах Мозамбіка (на південь від річки Луженда до низин річки Замбезі) і в сусідніх районах Малаві і Танзанії. Макуа близькі ломве (західні макуа), нгулу (східні макуа), чуабо. Етноніми: вамакуа, маква, макоане, нгуру.

Чисельність

У Мозамбіку 6,9 млн осіб, Малаві 1,3 млн осіб, Танзанії 300 тис. осіб. Невеликі групи живуть також у ПАР (15 тис. осіб) і Зімбабве (25 тис. осіб). Загальна чисельність 8 550 000 осіб[1].

Мова

Імакуа (макуа, макува); діалекти: медо, ломве.

Релігія

Зберігають традиційні вірування, є мусульмани-суніти і християни, переважно католики. У внутрішніх районах Мозамбіку зберігаються культи духів природи (обряди викликання дощу тощо), магія[1].

Традиційні господарські заняття

Підсічно-вогневе ручне землеробство (маніок, сорго, рис, бобові, банани), розведення дрібної рогатої худоби та птиці, полювання, рибальство; велику роль відіграє відхіництво на плантації, рудники і в міста. З ремесел розвинені різьблення по дереву, плетіння з волокон пальми рафії з геометричними візерунками червоного і чорного кольору.

Традиційна соціальна організація

Макуа поділялися на родо-племінні групи з матрилінійним відліком спорідненості. Сім'я велика. Шлюб матрилокальний. Основу суспільства становлять сільські громади[2].

Традиційне житло

Більшість макуа живе в невеликих селах кругового планування. Хатини круглі, з високими конічними дахами з соломи і пальмового листя, господарські будівлі сплетені з гілок і обмазані глиною. У приморських районах поширені прямокутні будинки з двосхилими дахами. Садиби обнесені глухими огорожами. Частина макуа живе в містах, займається ремеслами і торгівлею.

Традиційний одяг

Запозичений у суахілі: галабея, штани, сандалі і орнаментована бавовняна шапка — у чоловіків, яскрава накидка і довга сукня — у жінок (Лукін 1998: 36). У сільській місцевості — одяг з одного шматка одноколірної тканини, що прикриває тіло від пояса до колін, у чоловіків і двох шматків (поясного і нагрудного) — у жінок.

Традиційна їжа

Рослинна (каші із роздроблених зерен з овочевою підливою), риба.

Примітки
  1. Лукин М. Макуа // Народы и религии мира / Глав. ред. В. А. Тишков. М .: Большая Российская Энциклопедия, 1998. С. 35
  2. Лукин М. Макуа // Народы и религии мира / Глав. ред. В. А. Тишков. М .: Большая Российская Энциклопедия, 1998. С. 36

Посилання

Література
  • Лукин М. Макуа // Народы и религии мира / Глав. ред. В. А. Тишков. М .: Большая Российская Энциклопедия, 1998. С. 35-36.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.