Макіївський металургійний комбінат

Макіївський металургійний комбінат (до 1992 року — Макіївський металургійний завод ім. С. М. Кірова) — підприємство чорної металургії України. Розташований у місті Макіївці Донецької області. Був заснований у 1898 році французьким акціонерним товариством, став до ладу 1899 року. До 2010 року був металургійним комбінатом з повним металургійним циклом, у 2010 році, після переходу у власність групи «Метінвест» Р. Ахметова, був зупинений й майже повністю демонтований, після чого від колишнього комбінату залишився лише прокатний цех, що став філією Єнакіївського металургійного заводу.

Макіївський металургійний комбінат
Тип бізнес
Галузь чорна металургія
Засновано 1898
Засновник(и) Генеральне товариство чавуноплавильних, залізоробних і сталеплавильних заводів Росії (Франція)
Закриття (ліквідація) 2010
Штаб-квартира  Україна, місто Макіївка Донецької області
Попередні назви Макіївський металургійний завод ім. С. М. Кірова
Продукція металопрокат
makmet.com.ua/Награды:
Нагороди

Історія

Був заснований у 1898 році французьким Генеральним товариством чавуноплавильних, залізоробних і сталеплавильних заводів Росії. Став до ладу у 1899 році з пуском першої доменної печі, двох мартенівських печей і двох прокатних станів. У 1903 тут працювали 714 осіб. Завод виробляв чавун, сталь, прокат.

ММЗ на радянській поштова марці 1947 року.

У 1930-х роках було проведено реконструкцію підприємства, побудовано механізованц доменну піч об'ємом 842 м³, агломераційну фабрику, мартенівський цех, перший радянський блюмінг, безперервно-заготовочний стан з клітями 630 і 450, штрипсовий, середньосортовий і дротовий стани. У 1934 році йому присвоєно ім'я С. Кірова.[1]

Перед початком Другої світової війни на заводі працювали 4 доменних і 14 мартенівських печей, блюмінг, 7 сортових і 2 листових стана. Під час німецько-фашистської окупації міста (1941—1943) завод був зруйнований. Відновлення заводу розпочалося у 1943 році, у 1950 році він досяг довоєнного рівня виробництва. Після війни був реконструйований, побудовано 2 аглострічки, доменна піч, 4 мартенівських печі, скркдньосортовий стн 350-2, дротовий стан 250-2, киснева станція тощо.[1]

В 1970-х роках був спеціалізований на випуску дрібного і середнього рядового і конструкційного сортового прокату з вуглецевих й низьковуглецевих сталей і рейкових скріплень.[1] 3авод випускав ливарний і переробний чавун, катанку, трубні заготовки, штрипсову сталь.[2]

Від 2011 — ПрАТ «Макіївський металургійний завод» — філія Єнакіївського металургійного заводу, у складі групи «Метінвест».

На початку 2010-х років на підприємствіві працювали близько 2500 осіб. З початком бойових дій на Сході України у квітні—травні 2014 р. ПрАТ «Макіївський металургійний завод» перейшов під контроль бойовиків т. зв. «ДНР». На його території розміщені склади боєприпасів окупантів, зокрема для важкого озброєння. У березні 2017 група «Метінвест» повідомила про втрату контролю над діяльністю своїх підприємств на тимчасово неконтрольованій території України.

Структура підприємства

Наркінці 2010-х років, пред зупинкою й демонтажем комбінату, у структурі підприємства було 5 доменних печей (з них працювало 3 печі) і 4 мартенівських печі, блюмінг 1150, безперервний стан заготівки 630, дротовий прокат. стан 150 і два безперервні середньосортні прокатні стани: 350-1 і 350-2. Річний обсяг вироб-ва був такий (у тис. т): чавун — 1029,8, сталі — 1302,8, товарний прокат — 1033,5 (частка в загально-українському обсязі — 2,7—3,1 %; 9-е місце).

Генеральним конструктором підприємства була Діпросталь (місто Харків).

Нагороди

Завод був нагороджений орденом Леніна (1966), мартенівський цех № 2 — орденом «Знак Пошани» (1939).

Література
  • Зарево над заводом: История Макеев. металлург. з-да им. С. М. Кирова. Д., 1965;
  • Некрасов З. И. Развитие металлургии в Украинской ССР. К., 1980.

Виноски
  1. Макеевский металлургический завод // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  2. Макіївський металургійний завод. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.