Ахметов Рінат Леонідович

Ріна́т Леоні́дович Ахме́тов (тат. Ренат Леонид улы Әхмәтов, Rinat Leonid ulı Äxmätov; нар. 21 вересня 1966, Донецьк, Українська РСР[3]) — український олігарх[4][5], підприємець і політик татарського походження, народний депутат України (2006–2007 рр., 2007–2012 рр.), найбагатша людина України, президент футбольного клубу «Шахтар», власник декількох компаній, замішаний в кримінальному минулому, про що свідчать журналістські та наукові розслідування українських і європейських авторів.[⇨]

Рінат Леонідович Ахметов
Народився 21.9.1966.
Донецьк
Громадянство  СРСР→ Україна
Національність татарин
Місце проживання Донецьк
Діяльність підприємець, політик, філантроп
Alma mater ДонНУ
Членство Верховна Рада України VI скликання і Верховна Рада України V скликання
Посада Народний депутат України[1] і Народний депутат України[2]
Партія Партія регіонів
У шлюбі з Лілія Миколаївна Смирнова
Діти Алмір, Дамір
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України

Життєпис

Народився 21 вересня 1966 року в Донецьку в сім'ї шахтаря, за національністю — татарин. В радянській армії не служив, до ВНЗ не вступав, ніде не працював[6].

Перший запис у трудовій книжці датується 1995 роком. Місце роботи — «Донгорбанк», посада — керівник.

У 2001 році закінчив економічний факультет Донецького Національного університету за спеціальністю «Маркетинг»[7]

Згідно з твердженням колишнього партнера Ріната Ахметова Сергія Тарути, на початку існування бізнес-імперії Ріната Ахметова він впродовж п'яти років не виходив за периметр власного маєтку в Донецьку[8]

З 15 жовтня 1996(19961015) року — президент футбольного клубу «Шахтар» (після загибелі 11 жовтня 1995(19951011) Ахатя Брагіна).

Депутатська діяльність

Народний депутат України
5-го скликання
Партія регіонів 25 травня 2006 — 23 листопада 2007
6-го скликання
Партія регіонів 23 листопада 2007 — 12 грудня 2012

Член фракції Партії регіонів у Верховній Раді України 5-го скликання (№ 7 у виборчому списку на парламентських виборах 2006 року) та у Верховній Раді України 6-го скликання (№ 7 у виборчому списку на парламентських виборах 2007 року)[9]. За словами лідера фракції Партії регіонів Олександра Єфремова, Рінат Ахметов надає фракції «дуже серйозну підтримку», зокрема аналітичні та експертні групи Ахметова розробляють для парламенту свої рекомендації по різних законопроєктах.[10][11]

Рінат Ахметов є рекордсменом з пропущених засідань парламенту — за чотири з половиною роки роботи він пройшов письмову реєстрацію лише один раз, тобто пропустив 529 з 530 сесійних засідань. Офіційна причина відсутності Ахметова позначена як «невідома».[12] При цьому з депутатської картки відсутнього у сесійній залі Ахметова його колеги по фракції голосували за практично всі запропоновані Партією регіонів законопроєкти, в тому числі й за резонансний проєкт Закону України «Про засади державної мовної політики», який посилює статус російської мови[13], як у першому читанні[14], так і в цілому[15].

У парламентських виборах 2012 р. Рінат Ахметов участі не брав.[16]

Бізнес

1995 року зініціював створення Донецького міського банку («Донгорбанку») та очолив його.

2000 року Рінат Ахметов заснував компанію Систем Кепітал Менеджмент, і з 7 квітня 2009 року є єдиним акціонером компанії.[17][18]

СКМ володіє контрольними пакетами акцій понад 500 підприємств, що працюють у гірничо-металургійній, енергетичній, телекомунікаційній, транспортній галузях, у банківському секторі, медіабізнесі, сільському господарстві, у сфері нерухомості тощо[19][20]. Є одним із найбільших інвесторів в економіку України. 2013 року частка підприємств SCM у ВВП України становила 3,9 %[21].

Рінат Ахметов — найбільший український платник податків на доходи фізичних осіб і є одним із провідних власників, чиї бізнеси приносять Україні найбільші податкові надходження. 2011 року він став найбільшим платником податків серед фізичних осіб, сплативши 67,8 млн грн[22]. Та зберіг першість у наступні роки, зокрема сплативши 379,8 млн грн у сукупності за 2012—2014 роки[23][24]. 2018 року 90,2 млрд грн відрахувань SCM склали 22,6 % всіх надходжень до державного бюджету України[25][26].

Активи

Активи Ріната Ахметова крім України представлені у країнах Європи та Північної Америки[27]. Чисельність співробітників підприємств, що належать СКМ, становить біля 200 тис. чоловік[20].

До основних активів Ріната Ахметова, за інформацією станом на 2021 рік, належать наступні компанії:

Рейтинги
Ахметов, 2007

У рейтингах журналу «Кореспондент» «Найзаможніші люди України» Рінат Ахметов стабільно посідає перше місце:

  • 2006 р. — $▲ 11,8 млрд.[30]
  • 2007 р. — $▲ 15,6 млрд.[31]
  • 2008 р. — $▲ 31,1 млрд.[32]
  • 2009 р. — $▼ 9,6 млрд.[33]
  • 2010 р. — $▲ 17,8 млрд.[34]
  • 2011 р. — $▲ 25,6 млрд.[35]
  • 2012 р. — $▼17,8 млрд.[36]
  • 2013 р. — $▲18,3 млрд.[37]
  • 2014 р. — $▼ 10,1 млрд.[38]
  • 2019 р. — $▼ 7,7 млрд.[39]
  • 2020 р. — $ 7,7 млрд.[40]
  • 2021 р. — $▲8,5 млрд.[41]

Відповідно до щорічного рейтингу видання «Форбс» статки Ріната Ахметова складають:

  • 2006 р. — $ 1,7 млрд. (№ 451 у світовому списку мільярдерів)[42]
  • 2007 р. — $▲ 4 млрд. (№ 217)[43]
  • 2008 р. — $▲ 7,3 млрд. (№ 127)[44]
  • 2009 р. — $▲ 1,8 млрд. (№ 397)[45]
  • 2010 р. — $▲ 5,2 млрд. (№ 148)[46]
  • 2011 р. — $▲ 16 млрд. (№ 39)[47]
  • 2012 (березень 2012 р.) — 16 млрд $ (№ 39)[48]
  • 2013 — $▼ 15,4 млрд.[47]
  • 2014 — $▼ 11,2 млрд.[47]
  • 2015 — $▼ 6,7 млрд. (№ 201)[49]
  • 2016  — $▼ 2,3 млрд. (№ 771)[50]
  • 2017  — $▲ 4,6 млрд. (№ 359)[51]
  • 2018 — $▲ 5,5 млрд. (№ 334)[52]
  • 2019 — $▲6 млрд. (№ 272)[53]
  • 2020 — $▼2,4 млрд. (№ 875)[54]
  • 2021 — $▲7,6 млрд. (№ 327)[55][56]

Вперше до глобального рейтингу «Forbes» Рінат Ахметов потрапив у 2005 році зі статками у $ 2,4 млрд[57]. Згідно з «Форбс Україна» статки Ріната Ахметова сягнули найвищої позначки у 2013 році[58].

Потрібно відзначити, що дані оцінки відносяться не до особистого капіталу Ріната Ахметова, а до вартості активів Групи «СКМ»[59], прибуток від діяльності якої традиційно не розподіляється[60], а щорічно спрямовується на подальший розвиток бізнесу[61][62].

У 2012 році журнал «Фокус» розмістив бізнесмена у списку 20 найуспішніших аграріїв України, де він разом з компаньйоном Вадимом Новинським посів шосте місце (агрохолдинг HarvEast Holding — земельний банк — 220 000 га)[63].

В рейтингу ТОП-100 найвпливовіших людей України 2013 року за версією журналу «Кореспондент» Рінат Ахметов посідає 2-ге місце.[64]

У рейтингу журналу «НВ» «топ-100 найбагатших українців», опублікованому у жовтні 2019 року, статки Ріната Ахметова оцінено у $9,629 млрд[65] та відзначено, що Ахметов є в Україні найбагатшим — навіть попри те, що протягом минулого року його статки зменшилися на 21 %. У 2021 році Ахметов знову очолив рейтинг «НВ». Його статки склали $11,5 мільярдів[66].

За рейтингом Bloomberg від 25 вересня 2021 року статки Ріната Ахметова сягнули 10,0 млрд (№ 241 у світі)[67].

Авіапарк

Станом на 2021 рік користується трьома літаками:

Благодійна діяльність

На думку Н. Колосової Рінат Ахметов є одним із перших, хто у сучасній українській благодійності, перейшов від стихійної допомоги до системного підходу[72]. З 2006 року він серед провідних філантропів України[73], і згідно з різними даними посідає перші позиції за обсягом коштів, виділених на благодійність[74][75][76][77].

2005 року за ініціативою Ріната Ахметова було створено корпоративний благодійний фонд СКМ «Розвиток України» (з 2018 року — Фонд Ріната Ахметова)[78]. Головні напрямки діяльності: здоров'я нації, сім'я, адресна допомога, динамічна культура, сучасна освіта[79][80]. З березня 2008 року фонд відокремлено від компанії та діє як особистий благодійний фонд Ріната Ахметова (залишаючись постійним партнером СКМ)[81][82]. Він є однією з найбільш відомих благодійних організацій України[83][84].

З 2007 по 2013 рік працював фонд «Ефективне управління», заснований та профінансований Рінатом Ахметовим на суму $ 50 млн. Організація підтримувала органи влади та інститути громадянського суспільства в розробці програм довготривалого економічного розвитку України[85][86]. За час роботи фонд презентував «Звіт про Конкурентоспроможність України» на Світовому економічному форумі[87] та створив два кластери у Львові (IT і деревообробний)[88].

У серпні 2014 року на базі фонду «Розвиток України» було створено Гуманітарний штаб Ріната Ахметова «Допоможемо», що надає гуманітарну допомогу у вигляді продуктових наборів, медикаментів, психологічної допомоги громадянам. За три роки штаб врятував від загибелі, голоду та хвороб понад 1 млн 139 тис. людей на сході України та став найбільшою гуманітарною місією в державі. Силами штабу було евакуйовано понад 39 тис. людей із зони бойових дій. З лютого 2017 року штаб працює лише на підконтрольних Україні територіях. У Донецькій області Штаб є однією з найбільш відомих благодійних організацій (2018)[89][90][91].

У березні 2020 року Рінат Ахметов став фінансово допомагати в боротьбі з COVID-19. Після зустрічі з Президентом України Володимиром Зеленським він став куратором низки областей (Донецької, Івано-Франківської, Луганської, Львівської) та окремих міст (Кривий Ріг)[92].

Громадянська позиція

Наприкінці січня Ахметов виступав за скасування законів про диктатуру (прийняття яких фактично на початку підтримав), мав зустріч з послом США[93][94]. У той же час, офіційна позиція Партії регіонів (у заявах від 3 грудня по 24 січня) залишалася іншою[95][96].

Зміна позицій

13 січня 2015 року у холдингу «Сегодня Мультимедиа» (входить у «Медіа Група Україна») прийнято рішення про призначення шеф-редактором газети «Сегодня» провідного журналіста видання проросійського Олеся Бузини[97]. На початку березня того ж року Бузину звільняють[98].

Станом на 18 січня 2015 року, як стверджує Олексій Братущак, від усіх структур Ахметова лише капітан ФК «Шахтар» хорват Дарійо Срна у Бразилії висловив жалобу за загиблими 13 січня під Волновахою[99].

Українські журналісти стверджували, що донецькими і луганськими озброєними сепаратистами[100][101], які захопили на початку квітня 2014 року донецьку та луганську ОДА та низку інших будівель та частково замінували їх і, за твердженням СБУ, утримували понад 60 заручників[102], керували люди Ахметова і Єфремова.[103][104] Ахметов також начебто прибув вночі до сепаратистів Донецька і повідомив їм, що якщо почнеться штурм будівлі Донецької ОДА силовиками — буде разом з цими людьми.[105]

Лідер сепаратистів Ігор Гіркін, заявляв, що батальйон «Восток» контролюється донецьким мільярдером Рінатом Ахметовим[106][107].

31 січня 2015 року Генпрокурор Віталій Ярема заявив, що Ахметова як свідка допитали у справі про фінансування тероризму на Донбасі. ЗМІ повідомляли, що Ахметова допитували 22 січня протягом шести годин.[108][109] Пізніше Ахметов підтвердив цю інформацію у своєму коментарі ЗМІ, зазначивши, що, на його думку, до нього більше питань нема[110].

1 жовтня 2015 року український військовий й журналіст Дмитро Тимчук повідомив, що у вересні Ахметов їздив на територію окуповану «ДНР», де відвідав школу, у якій він навчався, і пообіцяв відремонтувати власним коштом один з районів Донецька[111]. Пресслужба Ахметова назвала цю заяву провокацією і запевнила, що Ахметов не був у Донецьку з моменту, як покинув місто у травні 2014 року[112][113]. 19 листопада Тимчук заявив, що на Донбасі цілі райони залишаються під контролем Ахметова[114]

ФК Шахтар

15 жовтня 1995 року на стадіоні в Донецьку в результаті вибуху під час футбольного матчу між командами «Шахтар» та «Таврія» загинув попередній власник клубу «Шахтар» Ахать Брагін[115]. 11 жовтня 1996 року став президентом футбольного клубу «Шахтар»[116]. У 1999 році за його ініціативою створена Академія ФК Шахтар для підготовки молодих гравців[117].

Рінат Ахметов націлив команду на виграш єврокубків, для чого розпочав перебудову в «Шахтарі»: змінив підхід до управління клубом і переклав оперативне керівництво на менеджерів[118]. Відтоді команда тринадцять разів ставала чемпіоном країни[119], тринадцять разів вигравала Кубок України[120], дев'ять разів перемагала у матчах за Суперкубок України[121], а також вперше в історії України завоювала Кубок Ліги Європи УЄФА[122].

У 2009 році в Донецьку за ініціативи Ріната Ахметова було збудовано та відкрито суперсучасний футбольний стадіон «Донбас Арена», що здатний вмістити більш ніж 50 000 глядачів.[123]. «Донбас Арену» було визнано кращим стадіоном Євро-2012[124], і вона потрапила до рейтингу 25 кращих стадіонів за всю історію Ліги Чемпіонів[125].

Ідея збудувати стадіон такого рівня з'явилася у Ріната Ахметова ще до того, як Україна отримала право на проведення у себе Євро-2012. На церемонії відкриття він так звернувся до земляків: «Дорогі друзі, „Донбас Арену“ збудовано завдяки вам. „Донбас Арену“ збудовано для вас».[126] А Борис Колесников сказав: рос. «Этот стадион не окупится никогда. Это подарок Рината Ахметова жителям Донецка. Он не преследовал цель коммерческого успеха. Если бы он хотя бы на эксплуатацию зарабатывал ежегодно, это было бы неплохо. Он не окупится»[127][128]

В умовах посилення політичної кризи і початку конфлікту на сході України ФК Шахтар був вимушений покинути Донецьк у травні 2014 року. З весни 2014 року тренувальна база клубу знаходиться в Києві. Домашній стадіон поперемінно дислокується у Львові («Арена Львів», 2014—2017), Харкові («Металіст», 2017—2020), Києві (НСК «Олімпійський», з 2020 року)[129][130][131].

Донбас Арена, в свою чергу, з серпня 2014 року і до втрати контролю над стадіоном в 2017 році була центром розподілення гуманітарної допомоги Гуманітарного штабу «Допоможемо» Фонду Ріната Ахметова[90]. Близько тисячі волонтерів щоденно розвантажували там продукти харчування, збирали з них індивідуальні набори і передавали їх нужденним жителям Донбасу[132][133].

Протягом конфлікту на Донбасі Донбас Арена одержала численні ушкодження через попадання снарядів[134][135]. Проте, поки це було можливо, на стадіоні продовжувалась робота з формування та розподілення гуманітарної допомоги.

Нагороди

Сім'я
  • Батько: Леонід Ахметов, працював шахтарем, помер у 1991 році від захворювання легень[147]
  • Мати: Някія Насредінівна — голова наглядової ради ЗАТ «СКМ»
  • Дружина: Лілія Миколаївна Смирнова (1965 р.н.) — голова ревізійної комісії ЗАТ «СКМ»
  • Брат: Ігор Ахметов (працював шахтарем, після перенесеного туберкульозу покинув роботу)[148]. Помер 24 січня 2021 року[149]
  • Син: Дамір (1988 р.н.). 14 квітня 2017 року стало відомо, що у сина Даміра і його дружини Діани народилася дочка[150][151]
  • Син: Алмір (1997 р.н.)

Критика

Злочинна діяльність

Деякі видання в Україні та європейських країнах неодноразово заявляли про імовірне «кримінальне минуле» Ахметова; наприклад, журналіст Тарас Кузьо, дослідник Іван Качановський, професор Hans van Zon[152][153][154] повідомляють, що у 1980-х роках Ахметов був асистентом Ахата Брагіна, у незаконному бізнесі з торгівлі одягом[153]«Ще в 1986 році Рінат і його брат Ігор були залучені до злочинної діяльності».[153]. На початку 1990-х років Ахметов нібито незаконно почав купувати нерухомість в Донецьку за сприяння Володимира Малишева, генерал-лейтенанта Глави Міністерства внутрішніх справ в Донецькій області[153]. Пізніше Малишев став начальником служби безпеки компанії Ахметова[155].

У своїй книзі Донецька мафія. Антологія,[156] український дослідник Сергій Кузін стверджує, що Ахметов був причетний до «мафії» в його ранні роки. У 2008 році книга була оголошена плагіатом Донецьким апеляційним судом, а автори книги Борис Пенчук, Сергій Кузін і Фонд «Антикорупція» зобов'язані виплатити 200 тис. гривень відшкодування за порушення авторських прав редактору регіонального тижневика «Кримінал-експрес», авторові книги «Хроніка донецького бандитизму» Олександру Кучинському, на основі нарисів якого і було підготовлено «Антологію».[157][158][159]

Ендрю Вілсон, учений-спеціаліст з української політики, характеризує Ахметова як колишнього «лідера» в татарському клані Ахатя Брагіна, відповідального за використання мафіозних методів для витіснення «червоних директорів» з Індустріального союзу Донбасу[160].

У жовтні 1995 року Брагін, його колишній наставник і президент футбольного клубу «Шахтар», був підірваний разом з шістьма своїми охоронцями на клубному стадіоні під час матчу[161]. Брагін та його соратники мали тривалий конфлікт з мафіозними групами і бізнесменами-конкурентами, і пережив кілька замахів на своє життя. Брагін, який, як вважають, відігравав провідну роль в українській мафії, після смерті був замінений Ахметовим на посаді президента Шахтаря[154]. Дехто пов'язує Ахметова зі смертю Брагіна[160]. Після вбивства, Ахметов, як то кажуть, «дістав у спадок величезну фінансову імперію від Брагіна»[153]. Ахметов відповів на ці звинувачення під час інтерв'ю в 2010 році, заперечуючи що він ніколи не успадковував гроші: «Я заробив свій перший мільйон на торгівлі вугіллям і коксом […] Це був ризик, але це було того варте»[162].

У вересні 1999 року офіційний документ українського МВС «Огляд найнебезпечніших організованих злочинних структур в Україні» визначив Ахметова як лідера організованого злочинного угрупування. У документі група пов'язувалась з відмиванням грошей, фінансовим шахрайством і контролем за численними великими і фіктивними фірмами[155][163].

Після українських президентських виборів в 2004 році та помаранчевої революції, за повідомленнями журналів «Post-Soviet Affairs», і «The Nation», Ахметов був звинувачений у вбивстві і запідозрений у причетності до організованої злочинності в Донецькій області[164][165].

У червні 2005 року Сергій Корнич, керівник економічного відділу злочинів Міністерства внутрішніх справ, публічно заявив, що Ахметов був «головою організованої злочинної групи»[166].

2011 року Геннадій Москаль, який в 2005 році був заступником міністра внутрішніх справ України, дав інтерв'ю українському журналу «Профіль», де він стверджував, що у 2005 році виконував доручення Віктора Ющенка із розслідування імовірної участі Ахметова в організованій злочинності. За словами Москаля, Міністерство внутрішніх справ України досліджувало всі інциденти, пов'язані зі зниклими безвісти в 1990-х роках у Донецькій області, які мали майно, що залишилося, та його нинішніх власників, але щонайменших зв'язків із Рінатом Ахметовим та його оточенням нібито так і не було знайдено.[167] В інтерв'ю Москаль резюмував цю ситуацію таким чином: «На Ахметова в 2005-му нічого не було. Просто Ющенкові знадобився спонсор».[167]

Процес у британському суді

2007 року спроби інтернет-видання «Оглядач» написати докладну біографію Ахметова закінчилися гучним судовим процесом. Того року Ахметов подав до британського суду[168] українське інтернет видання «Оглядач» за наклеп в циклі статей журналіста Тетяни Чорновол (відповідачами визначені були також тодішні головний редактор Оглядача Олег Медвєдєв і випусковий Ярослав Білик та сама Чорновол), яка в них зібрала унікальний матеріал спогадів жителів «Жовтневого», де пройшли дитинство та юність бізнесмена і виграв його[169]. Британський адвокат бізнесмена заявив, що нетрадиційний для України позов саме до англійського суду було зроблено для того, щоб усі учасники справи були впевнені в справедливості судового розгляду[170]. Однак британський суд в процесі не повідомив вчасно відповідача[171] і не надав всіх можливостей для захисту[172][173][174][169].

В фіналі справи керівництво «Оглядача» змушене було вибачитись[175] за «неперевірену і неправдиву інформацію» і погодилось виплатити 100 000 доларів США Ахметову, однак журналістка Тетяна Чорновол не захотіла вибачатись перед Ахметовим і вказала, що відповідає за кожне надруковане нею слово, та не зовсім розуміє, за що вибачався «Оглядач»[176][177] Після успіху з виданням «Оглядач» у Лондоні представники сторони Ріната Ахметова подали позов на українську англомовну газету Kyiv Post. Процес закінчився домовленістю сторін із неоголошеними подробицями. 2010 року Kyiv Post заблокував доступ до свого українського вебсайту користувачам із Британії на знак протесту проти маніпуляції англійськими законами щодо наклепу.[178]

В 2013 році Тетяна Чорновол опублікувала розширену і доповнену версію цих статей[179][180][181].

Цікаво, що в 2012 році Британія, внаслідок багатотисячних петицій та інших скандальних судових рішень[182], вирішила реформувати закони про наклеп, які привабили Ахметова та його адвокатів[183][184], а Конгрес Сполучених Штатів Америки був вимушений ухвалити закон, що заборонив американським громадянам вирішувати спори в британських судах, щоб убезпечитись від подібних випадків[183].

За припущенням багатьох ЗМІ, саме через своє кримінальне минуле[185][186][187], Ахметов роками не може отримати візу для поїздки у США, незважаючи на те, що володіє у цій країні активами більш ніж на 1 млрд доларів[188].

Див. також

Примітки
  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  3. http://www.anti-crime.org/blacklist.php?ni=3157%5Bнедоступне+посилання+з+вересня+2019%5D
  4. Заика, Богдан; Букатюк, Уляна; Самофалов, Андрей (20 листопада 2021). Олігарх розлютився. Ахметов втрачає мільярди у війні з Зеленським. 5 прикладів. LIGA (укр.). Процитовано 22 січня 2022.
  5. Тимоти Гартон, Эш; Снайдер, Тимоти (22 серпня 2005). «Оранжевая революция». Россия в глобальной политике (рос.). Процитовано 22 січня 2022.
  6. С.Кузин. Псевдоним «Ринат», или Смотрящие за Ахметовым
  7. http://file.liga.net/person/3.html
  8. Тарута: Ахметов пять лет не выходил за территорию дома
  9. Краткая биография — Ахметова Рината Леонидовича // УБОП. Архів оригіналу за 11 грудня 2011. Процитовано 1 грудня 2011.
  10. Ефремов рассказал, почему Ахметов не ходит в Раду, и пообещал максимальную явку регионалов. «Корреспондент». 28 лютого 2011. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 29 травня 2021.
  11. Тимошенко: если резолюция ПАСЕ будет адекватна, это поможет. УНІАН. 10 листопада 2010. Процитовано 29 травня 2021. (рос.)
  12. Янукович-батько ходив у парламент ще гірше, ніж Янукович-син // Українська правда
  13. Лише російська мова зможе скористуватись з закону про мови — експерт
  14. Віртуальний Ахметов голосував закон про мови Українська правда
  15. Передвиборча зМОВА Українська правда
  16. Ахметов не собирается участвовать в парламентских выборах-2012. ЛІГА.net. 19 грудня 2011. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 29 травня 2021. (рос.)
  17. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 листопада 2012. Процитовано 1 грудня 2011.
  18. http://news.finance.ua/ru/~/1/0/all/2009/04/08/157075
  19. Ділай Н.Г. Вітчизняний досвід функціонування холдингових структур у діяльності підприємств : [арх. 7 листопада 2021] // Науковий вісник Чернівецького університету : Збірник наукових праць. — Чернівці : ЧНУ ім. Ю. Федьковича, 2014. — Вип. 717. — С. 99. — ISSN 2519-240X.
  20. 30 років незалежності України в ключових економічних подіях : [арх. 8 листопада 2021 року] / Владислав Недашківський // Finance.ua. — 2021. — 29 жовтня. — Дата звернення: 13.11.2021.
  21. СКМ забезпечує майже 4% ВВП України, — дослідження : [арх. 8 листопада 2021 року] // РБК-Україна. — 2013. — 22 листопада. — Дата звернення: 13.11.2021.
  22. Ахметов став найбільшим платником податків України : [арх. 8 листопада 2021 року] // LB.ua. — 2012. — 8 червня. — Дата звернення: 13.11.2021.
  23. Персональный вклад: 10 бизнесменов, уплативших больше всего налогов с личного состояния[недоступне посилання — історія] : [рос.] : [арх. 22 червня 2019 року] / Виталий Кравченко, Анастасия Мишина // Forbes Україна. — 2015. — 8 декабря. — Дата звернення: 13.11.2021.
  24. Forbes назвав топ-10 платників податків України : [арх. 31 жовтня 2021 року] // Корреспондент. — 2015. — 8 грудня. — Дата звернення: 13.11.2021.
  25. Кормильцы нации: кто платил налоги последние пять лет. Топ 30 : [рос.] : [арх. 8 листопада 2021 року] // ЛІГА.net. — 2019. — 28 мая. — Дата звернення: 13.11.2021.
  26. ТОП-100 платників податків 2018 року: газ, тютюн та енергетика : [арх. 7 листопада 2021 року] / Сергій Головньов, Юрій Віннічук // Цензор.нет. — 2019. — 29 січня. — Дата звернення: 13.11.2021.
  27. Vadym Denysenko. Donetsk financial industrial groups consolidation at the turn of the XXI century : [арх. 8 листопада 2021] : [англ.] // СХІД : Науковий спеціалізований журнал. — 2020. — № 6 (170). — P. 10. — ISSN 1728-9343. — DOI:10.21847/1728-9343.2020.6(170).219301.
  28. Розвиток інституціонального середовища промислового виробництва з урахуванням галузевої специфіки : Монографія / Л.Л. Стариченко , Д.Ю. Череватський, Ю.С. Залознова та ін. ; за заг. ред. акад. НАН України О.І. Амоші. — К. : НАН України, Інститут економіки промисловості, 2016. — С. 27. — 160 с. — ISBN 978-966-02-8014-4.
  29. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 28 січня 2016.
  30. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 2 грудня 2011.
  31. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 2 грудня 2011.
  32. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 2 грудня 2011.
  33. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 2 грудня 2011.
  34. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 липня 2012. Процитовано 2 грудня 2011.
  35. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 2 грудня 2011.
  36. url=http://files.korrespondent.net/projects/top50/2012/1433983 Архівовано 10 січня 2013 у WebCite
  37. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 лютого 2014. Процитовано 4 червня 2014.
  38. Новий рейтинг найбагатших українців / Лілія Стрілець // Факти (ICTV). — 2014. — 31 жовтня. — Дата звернення: 01.10.2021. — Цитата: ««Новое время» вперше публікує такий список, раніше команда видання працювала над подібними рейтингами в журналі «Кореспондент»».
  39. 100 найбагатших. Рейтинг Корреспондента (2019) : [арх. 13 травня 2021 року] // Корреспондент. — 2019. — 27 вересня. — Дата звернення: 01.10.2021.; 2019 рік — вихід рейтингу після 5-річної перерви
  40. 100 Найбільш заможних. Рейтинг Корреспондента (2020) : [арх. 2 березня 2021 року] // Корреспондент. — 2020. — 11 листопада. — Дата звернення: 01.10.2021.
  41. ТОП-100 самых богатых украинцев. Рейтинг Корреспондента : [рос.] : [арх. 31 жовтня 2021 року] // Корреспондент. — 2021. — 28 октября. — Дата звернення: 08.11.2021.
  42. http://www.forbes.com/lists/2006/10/JIRK.html
  43. http://www.forbes.com/lists/2007/10/07billionaires_Rinat-Akhmetov_JIRK.html
  44. http://www.forbes.com/lists/2008/10/billionaires08_Rinat-Akhmetov_JIRK.html
  45. http://www.forbes.com/lists/2009/10/billionaires-2009-richest-people_Rinat-Akhmetov_JIRK.html
  46. http://www.forbes.com/lists/2010/10/billionaires-2010_Rinat-Akhmetov_JIRK.html
  47. http://www.forbes.com/profile/rinat-akhmetov/
  48. http://www.forbes.com/profile/rinat-akhmetov
  49. Богатейшие украинские бизнесмены в мировом рейтинге Forbes : [рос.] : [арх. 12 серпня 2020 року] // Форбс (журнал). — 2015. — 2 марта. — Дата звернення: 01.10.2021.
  50. Статки Ахметова скоротилися до $2,3 млрд : [арх. 29 березня 2017 року] // LB.ua. — 2016. — 1 березня. — Дата звернення: 01.10.2021.
  51. Ахметов за рік став вдвічі багатшим – Forbes : [арх. 9 серпня 2020 року] // Економічна правда. — 2017. — 21 березня. — Дата звернення: 01.10.2021.
  52. У рейтингу мільярдерів Forbes 7 українців : [арх. 8 квітня 2019 року] // BBC. — 2018. — 6 березня. — Дата звернення: 01.10.2021.
  53. У рейтинг Forbes потрапили сім українців : [арх. 24 вересня 2021 року] // Економічна правда. — 2019. — 5 березня. — Дата звернення: 01.10.2021.
  54. Шість українців увійшли до рейтингу мільярдерів Forbes: Ахметов за рік втратив 600 позицій : [арх. 24 вересня 2021 року] // УНІАН. — 2020. — 8 квітня. — Дата звернення: 01.10.2021.
  55. Forbes Billionaires 2021: The Richest People in the World = [Forbes Billionaires 2021: Найбагатші люди світу] : [англ.] // Forbes. — Дата звернення: 01.10.2021.
  56. Ахметов відіграв позиції в глобальному рейтингу Forbes, але його статок в 23 рази менший, ніж у Безоса / Люба Балашова // НВ Бізнес. — 2021. — 6 квітня. — Дата звернення: 01.10.2021.
  57. Рінат Ахметов // Форбс Україна. — Дата звернення: 01.10.2021.
  58. Украинский Forbes впервые с 2016 года назвал 100 богатейших украинцев : [рос.] : [арх. 18 липня 2021 року] // Форбс (журнал). — 2020. — 28 мая. — Дата звернення: 01.10.2021.
  59. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 24 жовтня 2012.
  60. Ахметов опубликовал декларацию о доходах. УНІАН. 24 травня 2011. Процитовано 29 травня 2021. (рос.)
  61. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 24 жовтня 2012.
  62. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 24 жовтня 2012.
  63. 20 самых успешных аграриев Украины. Рейтинг Фокуса. «Фокус». 15.06.2012. Архів оригіналу за 22.09.2012. Процитовано 06.09.2019.
  64. ТОП-100 журналу Корреспондент. Повний список найвпливовіших людей України
  65. Золотая сотня. Топ-100 самых богатых украинцев — рейтинг НВ и Dragon Capital. nv.ua. Процитовано 30 листопада 2019.
  66. У ТОП-100 найбагатших українців потрапило 8 львів’ян. lvivski.info (укр.). 5 листопада 2021. Процитовано 5 листопада 2021.
  67. Rinat Akhmetov : [англ.] : [арх. 25 вересня 2021 року] // Bloomberg. — Дата звернення: 01.10.2021.
  68. Чим можуть похвалитися українські бізнесмени: дорогі яхти та літаки семи учасників Forbes, Ліга.БІЗНЕС, 2.08.2021
  69. P4-RLA SYSTEM CAPITAL MANAGEMENT (SCM) AIRBUS A319-100 ACJ, planespotters.net
  70. Ахметов купил самолет, как у Путина, Главком, 24 березня 2015
  71. ЗМІ: Ахметов купив новий літак, як у Путіна (фото), УНІАН, 24.03.15
  72. Наталія Колосова. Відродження традицій меценатства в культурному розвитку України на початку ХХІ століття // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури : Збірник наукових праць. — К. : Міленіум, 2012. — Вип. 29. — С. 303-304. — 299-305 с. — ISSN 2225-7586.
  73. Под контролем общества : [рос.] : [арх. 11 серпня 2014 року] // Дело. — 2009. — 22 апреля. — Дата звернення: 30.10.2021.
  74. Волынец У.А. Благотворительная деятельность общественных организаций в Украине : [арх. 1 листопада 2018] : [рос.] / И. В. Зенькова // Экономическая теория в ХХІ веке: поиск эффективных механизмов хозяйствования : Материалы международной научно-практической конференции (Новополоцк, 23–24 окт. 2014 г.). — Новополоцк : ПГУ, 2014. — Вып. 2. — С. 151. — 150-154 с.
  75. Топ-10 найбільших бізнесменів-філантропів України : [арх. 5 травня 2015 року] // УНІАН. — 2009. — 15 грудня. — Дата звернення: 30.10.2021.
  76. Крупнейшие благотворительные фонды публичных украинцев — 2010[недоступне посилання — історія] : [рос.] : [арх. 24 травня 2012 року] // Контракти. — 2011. — 28 апреля. — Дата звернення: 30.10.2021.
  77. Корреспондент: Мистецтво вимагає пожертвувань. Топ-10 благодійників України : [арх. 5 серпня 2018 року] // Корреспондент. — 2011. — 20 грудня. — Дата звернення: 30.10.2021.
  78. БО «Фонд Ріната Ахметова» // Opendatabot. — Дата звернення: 30.10.2021.
  79. Воробьёва О.Ю. Благотворительность и меценатство как компонент корпоративной социальной ответственности бизнеса : [рос.] // Управління проектами та розвиток виробництва : Збірник наукових праць. — Луганськ : СНУ ім. В. Даля, 2011. — № 3 (39). — 93-98 с. — ISSN 2222-8810.
  80. Артур Левицький. Інфраструктурне забезпечення проектної діяльності у соціальній сфері / М.М. Іжа // Актуальні проблеми державного управління : Збірник наукових праць. — Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2014. — Вип. 1 (57). — С. 84. — 83-87 с. — ISSN 1993-8330.
  81. Дєліні М.М. Проблеми впровадження корпоративної соціальної відповідальності : [арх. 24 жовтня 2021] // Вісник Одеського національного університету. — Одеса : Гельветика, ОНУ імені І.І. Мечника, 2014. — Т. 19, вип. 2/5. — С. 40. — 38-41 с. — (Економіка). — ISSN 2304-0920.
  82. Євтушенко В.А. Внутрішні та зовнішні інституційні форми корпоративної соціальної відповідальності // Проблеми і перспективи розвитку підприємництва : Збірник наукових праць. — Х. : ХНАДУ, 2013. — Т. 1. — С. 42. — 40-46 с. — ISSN 2226-8820.
  83. Діяльність благодійних організацій та доброчинні практики українців : Дослідження. — К. : Corestone Group, GfK Ukraine, 2018. — С. 16-17. — 22 с.
  84. Благодійність в Україні: погляд зсередини : [арх. 26 серпня 2021] : Дослідження. — К. : Соціоінформ, 2019. — С. 41-43. — 52 с.
  85. The Ukraine Competitiveness. Report 2008 : Towards Sustained Growth and Prosperity : [англ.] / ed. Margareta Drzeniek Hanouz, Thierry Geiger. — Geneva : World Economic Forum, 2008. — P. 266. — ISBN 978-92-95044-05-0.
  86. Чикаренко І. Імплементація сучасних менеджмент-орієнтованих підходів у реалізацію концепції кластеризації економіки міста // Державне управління та місцеве самоврядування : Збірник наукових праць. — Дніпро : ДРІДУ НАДУ, 2011. — Вип. 2 (9). — 217-226 с. — ISSN 2414-4436.
  87. Романко О.П. Методи та способи здійснення оцінки конкурентоспроможності регіону: світова практика і український досвід // Економіка та держава : наукове фахове видання. — К., 2019. — № №1643. — С. 44. — 42-45 с. — ISSN 2306-6806.
  88. Pavlysh E. V., Poklonskyy S. K. Clusters and cluster Policy in Ukraine : [англ.] // Економічний вісник Донбасу : Науковий журнал. — ЛНУ, ІЕП НАН України, 2013. — № 4 (34). — P. 113. — ISSN 1817-3772.
  89. М. Лапіна, О. Кузьміна. Благодійна діяльність у сучасній Україні // Вісник Приазовського державного технічного університету : Збірник наукових праць. — Маріуполь : ПДТУ, 2019. — Вип. 4. — С. 34-35. — 31-36 с. — ISSN 2225-6733.
  90. Наступ на Ахметова — які наслідки матиме закриття гумцентрів «Допоможемо» : [арх. 26 травня 2021 року] / Ігор Бурдига // DW. — 2017. — 2 березня. — Дата звернення: 30.10.2021.
  91. Топ-5 іменних благодійних фондів України : [арх. 12 травня 2021 року] / Юрій Вишневський // Деловая столица. — 2017. — 18 грудня. — Дата звернення: 30.10.2021.
  92. Тетяна Бевз. Регіональні особливості функціонування політичної системи України в контексті глобалізаційного виклику пандемії COVID-19 // Соціум. Документ. Комунікація : Збірник наукових праць. — Переяслав : ПХГПУ, 2020. — № 9/2. — С. 21. — 11-32 с. — ISSN 2518-7600.
  93. США спробували натиснути на Януковича через Ахметова // «Дзеркало тижня. Україна», 1 февраля в 10:39
  94. «Диктаторські закони» скасували, бо США «натиснули» на Ахметова? // Українська правда, 01 лютого 2014, 12:53
  95. Партия Регионов сделала официальное заявление по Евромайдану // focus.ua, 03.12.2013 | 23:11
  96. Заявление Партии регионов: мы не допустим свержения власти // Обозреватель, 24 января 2014, 13:53
  97. Шеф-редактором газеты «Сегодня» назначен Олесь Бузина // 13 Января 2015, 18:20
  98. Олесь Бузина звільнений з посади шеф-редактора газети «Сегодня»
  99. Чому Ахметов не Волноваха? // 18 січня 2015, 20:35
  100. Сепаратистів попереджають, якщо вони не складуть зброї, у них стрілятимуть
  101. Сепаратисти, які захопили СБУ в Луганську, розпочали переговори з владою
  102. У Луганську сепаратисти замінували будівлю СБУ і захопили 60 заручників
  103. Джерело: донецькими і луганськими сепаратистами керують люди Ахметова і Єфремова
  104. Сепаратисти досі утримують Донецьку ОДА
  105. У Донецьку Ахметов пояснив сепаратистам, що всі «у кого за Донбас болить душа» — його брати
  106. Стрелков: Кургиняна в Донецке охраняет батальон «Восток» Рината Ахтетова Архівовано 8 травня 2017 у Wayback Machine. (рос.)
  107. События последних дней в Донецке. Ахметовский батальон «Восток» (рос.)
  108. Ярема: Ахметова допитали у справі Майдану та фінансування тероризму
  109. http://www.ednist.info/news/6782
  110. Ахметов подтвердил вызов на допрос в ГПУ
  111. Миллиардер Ахметов ездил на оккупированную территорию, — Тымчук
  112. У Рината Ахметова опровергают его тайный визит в Донецк в сентябре
  113. У Ахметова запевняють, що він не їздив у Донецьк до Захарченка
  114. Ахметов остается царем и батюшкой-кормильцем в целых районах Донбасса — депутат
  115. Судитимуть підривника "хрещеного батька" Ахметова. Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.
  116. http://shakhtar.com/ru/club/history/?p=7
  117. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 листопада 2012. Процитовано 1 грудня 2011.
  118. Гусєв А.В. Зв'язки з громадськістю у сфері спорту // Держава та регіони : Фаховий науково-виробничий журнал. — Запоріжжя : КПУ, 2014. — № 1-2 (17-18). — С. 185. — 183-187 с. — (Соціальні комунікації). — ISSN 2219-8741.
  119. Шахтар 13-й раз став чемпіоном України, встановивши рекорд : [арх. 13 жовтня 2020 року] // UA-Футбол. — 2020. — 20 червня. — Дата звернення: 30.10.2021.
  120. «Шахтар» обійшов «Динамо» за кількістю завойованих трофеїв за час незалежності України : [арх. 11 травня 2021 року] // LB.ua. — 2020. — 22 червня. — Дата звернення: 30.10.2021.
  121. Суперкубковий розгром. Шахтар впевнено обіграв Динамо в матчі за трофей : [арх. 23 вересня 2021 року] // Sport.ua. — 2021. — 22 вересня. — Дата звернення: 30.10.2021.
  122. День в історії: 12 років тому Шахтар виграв Кубок УЄФА : [арх. 24 жовтня 2021 року] / Михайло Гема. — 2021. — 20 травня. — Дата звернення: 30.10.2021.
  123. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 листопада 2012. Процитовано 1 грудня 2011.
  124. «Донбас Арена» — найкращий стадіон ЄВРО — 2012 / Васька Барандій // Футбол 24. — 2012. — 26 вересня. — Дата звернення: 30.10.2021.
  125. Донбас Арену включено до рейтингу найкращих стадіонів в історії Ліги чемпіонів : [арх. 10 лютого 2020 року] // УНІАН. — 2020. — 9 лютого. — Дата звернення: 30.10.2021.
  126. http://donbass-arena.com/ua/arena/history/
  127. http://www.ostro.org/donetsk/society/news/92936/ «Донбасс Арена» никогда себя не окупит — Колесников
  128. http://rakurs.pl.ua/novosti-luganska-i-luganskojj-oblasti/60677-donbass-arena-nikogda-sebja-ne-okupit..html Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine. «Донбасс Арена» никогда себя не окупит
  129. «Шахтер» будет жить в Киеве а играть во Львове : [рос.] : [арх. 1 червня 2016 року] // Comments.ua. — 2014. — 23 июля. — Дата звернення: 30.10.2021.
  130. «Шахтар» гратиме всі домашні матчі в Харкові : [арх. 1 лютого 2017 року] // LB.ua. — 2017. — 30 січня. — Дата звернення: 30.10.2021.
  131. Шахтар змінив домашній стадіон. Контракт з НСК Олімпійський підписаний на три роки : [арх. 24 жовтня 2021 року] // UA-Футбол. — 2020. — 27 вересня. — Дата звернення: 30.10.2021.
  132. Більше семисот тисяч жителів Донбасу отримали гуманітарну допомогу Ріната Ахметова
  133. Донеччани отримали гуманітарну допомогу на «Донбас Арені». Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 15 квітня 2015.
  134. Через вибухову хвилю суттєво постраждала «Донбас Арена»
  135. Вночі один із снарядів потрапив в «Донбас Арену»
  136. Указ Президента України № 829/2010 від 20 серпня 2010 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій». Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 24 серпня 2010.
  137. Указ Президента України від 19 серпня 2006 року № 697/2006 «Про відзначення державними нагородами України»
  138. Указ Президента України від 11 жовтня 2004 року № 1214/2004 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів та активістів українського футболу»
  139. Указ Президента України від 2 липня 2002 року № 598/2002 «Про відзначення державними нагородами України спортсменів та керівників акціонерного товариства "Футбольний клуб "Шахтар", м. Донецьк»
  140. Указ Президента України від 10 вересня 1999 року № 1152/99 «Про присвоєння почесного звання "Заслужений працівник фізичної культури і спорту України" працівникам Донецької області»
  141. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 1 грудня 2011.
  142. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 січня 2008. Процитовано 1 грудня 2011.
  143. http://www.fdu.org.ua/ua/news/36%5Bнедоступне+посилання+з+серпня+2019%5D
  144. Архівована копія. Архів оригіналу за 31.03.2012. Процитовано 01.12.2011.
  145. Почесні громадяни Харківської області (2006-2020). WEB-проєкт Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки. Процитовано 07.09.2021. (укр.)
  146. Ахметов удостоєний нагороди УЄФА Football Leadership Award : [арх. 6 грудня 2021 року] / Григорій Мухін // LB.ua. — 2021. — 2 грудня. — Дата звернення: 18.12.2021.
  147. http://gazeta.ua/ru/post/126844
  148. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 грудня 2013. Процитовано 2 грудня 2011.
  149. На 60-м году ушел из жизни Игорь Леонидович Ахметов, брат президента ФК «Шахтер» Рината Ахметова. shakhtar.com (рос). 24 січня 2021.
  150. У бізнесмена Ахметова народилась онука, - ЗМІ. ukranews.com. Українські новини. 14 квітня 2017.
  151. Ринат Ахметов стал дедушкой. У него родилась внучка. strana.today. 14 квітня 2017.
  152. Katchanovski, Ivan (14). The Orange Evolution? The "Orange Revolution" and Political Changes in Ukraine. Post-Soviet Affairs 24 (4): 364. doi:10.2747/1060-586X.24.4.351.
  153. van Zon, Hans (23 лютого 2007). The Rise of Conglomerates in Ukraine: The Donetsk Case. New York: Taylor & Francis. с. 387. ISBN 978-0-415-41268-1. Процитовано 2 березня 2012.
  154. Akhat Bragin. Kyiv Post. 10 грудня 2008. Процитовано 28 жовтня 2010.
  155. OC Prosecutions Rarely Successful In Ukraine. Organized Crime and Corruption Reporting Project. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 7 березня 2012.
  156. http://www.kyivpost.com/news/guide/general/detail/24676/print/
  157. http://news.liga.net/news/N0865530.html
  158. http://24.ua/news/show/id/75131.htm
  159. Авторам книги "Донецкая мафия" придется заплатить 200 тысяч за плагиат. «Сьогодні». 28 листопада 2008. Архів оригіналу за 1 квітня 2012. Процитовано 29 травня 2021. (рос.)
  160. Помаранчева революція на Україну. — 2005. — С. 10-11. — ISBN 0300112904.
  161. van Zon, Hans (Autumn 2005). Is the Donetsk Model Sustainable?. GEOGRAPHIA POLONICA 78 (2): 79. Процитовано 14 березня 2012.[недоступне посилання з лютого 2019]
  162. Дарованный конь Украины. www.news-ua.com. 21 вересня 2010. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 24.3ю2012. (рос.)
  163. МВС України Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю. 1999.
  164. Ринат Ахметов — миф
  165. Донецкая вендетта VI. Кому Ринат Ахметов обязан богатством и за что пока не ответил
  166. Onyshkiv, Yuriy (Feb 25 2011). Lutsenko: Tymoshenko ties get you arrested. Kyiv Post. Процитовано 19 серпня 2011.
  167. http://www.profil-ua.com/index.phtml?action=view&art_id=2772
  168. Ринат Ахметов меняет биографию и подает в суд на тех, кто ее написал
  169. «Оглядач» винен Ахметову понад 100 тисяч доларів
  170. Ахметов подав до англійського суду на журналістів «Оглядача». Архів оригіналу за 14 грудня 2013. Процитовано 4 серпня 2013.
  171. Колектив інтернет-видання «Оглядач»: ми не отримували повістки на розгляд справи у лондонському суді. Архів оригіналу за 14 грудня 2013. Процитовано 4 серпня 2013.
  172. «Оглядачу» не дали захищатися від Ахметова в суді через відсутність британської адреси. Архів оригіналу за 14 грудня 2013. Процитовано 4 серпня 2013.
  173. Как без нас — нас осудили
  174. Ахметов удивил «Обозреватель»
  175. «Оглядач» офіційно вибачився перед Ахметовим. Архів оригіналу за 14 грудня 2013. Процитовано 4 серпня 2013.
  176. Тетяна Чорновол не збирається вибачатись перед Ахметовим. Архів оригіналу за 14 грудня 2013. Процитовано 4 серпня 2013.
  177. Тетяна Чорновол: я не маю грошей, щоб судитися з Ахметовим
  178. Британські закони про наклеп, які привабили Ахметова, реформують
  179. Донецька вендета (доповнена)
  180. Донецька вендета 2. Україна мала шанс, що єнакіївські та донецькі перестріляють один одного
  181. Донецька вендета 3. Зрада Юрія Єнакіївського. Або як Янукович та Ахметов нарешті опинилися в одному човні
  182. Британські закони про наклеп: «Ганьба». Архів оригіналу за 29 квітня 2012. Процитовано 4 серпня 2013.
  183. Британія лібералізує закон про наклеп, за яким Ахметов виграв суд в «Оглядача»
  184. У Британії хочуть пом'якшити закон про наклеп — іноземна преса
  185. Маєток Ахметова перейшов до нього після кримінальних розбірок?
  186. Новые подробности криминального прошлого Рината Ахметова
  187. УБИЙСТВО ЩЕРБАНЯ — ДОНЕЦКАЯ ВЕНДЕТТА
  188. Ахметов не може отримати візу США — ЗМІ

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.