Малий флот

Малий флот — історичний термін[1] теорії військово-морського мистецтва, під яким мався на увазі флот, який має в своєму складі в основному невеликі кораблі[1] і поступається противнику перш за все в лінійних кораблях. Термін з'явивс на початку XX століття й відбивав пошуки способів боротьби легкими силами флоту проти окремих груп великих кораблів супротивника, порушення його комунікацій і захисту свого узбережжя.[2]

Розвиток теорії малого флоту в СРСР

Теорія «Малого флоту» в 1920-ті—1930-ті роки була прийнята в СРСР, як офіційна військово-морська доктрина. На її основі були розроблені суднобудівні програми 1926, 1929, 1933 років, які передбачали в першу чергу будівництво підводних човнів і торпедних катерів, й в останню — крейсерів, ескадрених міноносців і лідерів ескадрених міноносців. Будівництво лінкорів, лінійних і важких крейсерів для ВМФ СРСР вони не передбачали.

В 1936 році була прийнята програма будівництва радянського «Великого морського й океанського флоту», яка змінила доктрину «Малого флоту». Її реалізація розпочалася в 1938 році.

Див. також

Посилання
  1. Малый флот // Военно-морской словарь. — М. : Воениздат, 1990. — С. 234. — ISBN 5-203-00174-X.
  2. Малый флот // Советская военная энциклопедия : [в 8 т.] / председ. Гл. ред. комиссии А. А. Гречко [т. 1, 8], Н. В. Огарков [т. 2—7]. — М. : Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1976—1980.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.