Маллобавд
Маллобавд (д/н — після 380) — військовий діяч Римської імперії, король ріпуарських франків. Низка дослідників вважає, що існувало декілька діячів з подібним ім'ям.
| Маллобавд | |
|---|---|
| Mallobaudes | |
| Народився | невідомо |
| Помер | після 380 |
| Діяльність | політик, військовослужбовець |
| Титул | король франків |
| Посада | king of Franks і консул |
| Батько | Маларік |
| Діти | 1 син |
Життєпис
Син Маларіка, очільника гентілів. У 354 році Маллобавд керував допитом цезаря Констанція Галла, звинуваченого в змові. З 354 року Маллобавд обіймав посаду tribunus armaturarum в Галлії. 355 року разом з батьком виступав за перемовини з Клавдієм Сільваном, якого також було звинувачено у змові. Але не долучився до Сільвана, коли той оголосив себе імператором. Ймовірно, згодом зробив гарну кар'єру з огляду на те, що 363 року його батько став магістром кінноти при імператорі Іовіані.
Маллобавд стає довіреним військовиком при імператорах Валентиніані I і Граціані. Брав участь у військових кампаніях проти алеманів, квадів і язигів. Втім частина дослідників вважають цього Маллобавда іншою особою, можливо сином Маллобавда Старшого. Обіймав посаду очільника імператорської охорони (comes domesticorum) імператора Граціана.
У будь-якому разі цей Маллобавд у 374 році змусив відступити короля алеманів Макріана, а 378 році завдав поразки при Аргентарії іншому алеманському вождю — Пріару. З невідомих причин невдовзі залишив імператорську службу й став королем ріпуарських франків. В подальшому вів постійні війни з алемани, які тепер вважалися федератами Римської імперії. У 380 році завдав рішучої поразки Макріану, який загинув. Подальша доля Маллобавда невідома.
Джерела
- Michel Rouche, Clovis, Paris, Éditions Fayard, 1996 (ISBN 2-2135-9632-8).
- Pierre Riché et Patrick Périn, Dictionnaire des Francs — Les temps Mérovingiens, Paris, Bartillat, 1996
- Helmut Castritius: Mallobaudes. In: Reallexikon der Germanischen Altertumskunde (RGA). 2. Auflage. Band 19, Walter de Gruyter, Berlin / New York 2001, ISBN 3-11-017163-5, S. 186—187.