Малюта Іван Трохимович

Родом із села Цибулівка Тростянецького району, що на Вінниччині. Народився у селянській родині, вже по смерті батька.

1960 р. закінчив із відзнакою Цибулівську середню школу.

У 1962—1968 роках навчався в Одеському полі­технічному інституті на факультеті автоматики і промелектроніки. Там у літературній студії познайомився з Олексою Різниковим, котрий став для нього «прикладом національного свідомого українця».^{[джерело?]}

Невже після розвінчання культу Сталіна вдаються до репресій в СРСР?.. Для мене, колишнього секретаря комсомольської організації у сільській школі, члена бюро комітету комсомолу у вузі, — читаємо в нарисі "Підіймав одеську хвилю", — все це було тестом на спроможність прозріти в тумані облуди тоталітарного режиму». В Одесу повернувся, коли вже був на гачку КДБ.

^{[джерело?]}

З 1969-го — редактор Одеської студії телебачення, а потім — редактор у книжковому видавництві «Маяк». Звільнений за відмову свідчити в 1971—1972 роках проти трьох ув'язнених правозахисників. Також надалі Малюті не дали можливості отримати квартиру, не дозволили видати книжку. До розпаду СРСР перебував під наглядом репресивних органів.^{[джерело?]} У часи незалежності в архіві СБУ перечитав «одеську кримінальну страву», добрим словом обмовився про слідчого лейтенанта Володимира Пристайка за його приховану прихильність до правозахисників.^{[джерело?]}

З 1989 року — заввідділу редакції журналу «Українська культура»[1] та Національного газетно-журнального видавництва, літературознавець, поет, автор книги «Агов!». Відтоді працює в газетно-журнальному видавництві Міністерства культури — в редакціях журналів «Українська культура», «Пам'ятки України», газети «Культура і життя».

Обкладинка книги Івана Малюти «Роївня»

Автор численних краєзнавчих статей, документальних публікацій про голодомори, досліджень про інакодумців, політв'язнів радянського тоталітарного режиму.

Є автором збірки поезій «Під знаком калини» (1996), документально-публіцистичної книги «Агов!» (Видавництво ім. Олени Теліги, 2012)[2][3] , історико-краєзнавчого нарису про рідне село «Одна із трьох» (2013) і краєзнавчої книги «Роївня» (Видавництво ім. Олени Теліги, 2015).

Заслужений журналіст України, член Національної спілки письменників України, з жовтня 2014 — член Національної спілки краєзнавців України.

• Почесна грамота Національної спілки журналістів України в номінації «Золоте перо» (2009).
• Лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. Василя Юхимовича (2014).
• Літературна премія імені Михайла Стельмаха журналу «Вінницький край» (2018).[4]
• Почесний громадянин с. Цибулівки на Вінниччині.
• Літературно-мистецька премія імені Володимира Забаштанського (2021).[5]

• Букет Є. Книга-поклик і заклик // Слово Просвіти. - 2013. — 18 квітня.
• Вітаємо! // Культура і життя. — 2014. — 31 жовтня — 6 листопада. — № 44 (4615). — С. 10.