Мануеле Блазі

Народився 17 серпня 1980 року в місті Чивітавекк'я. Вихованець футбольної школи клубу «Рома». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1996 року в основній команді того ж клубу, але так за неї жодного матчу і не провів. У 1998 році він був відданий в оренду в клуб «Лечче», у складі якого провів 12 ігор у Серії Б. Після повернення в «Рому» Фабіо Капелло, головний тренер римлян, як і раніше не довіряв молодому гравцеві, який зіграв лише в 7 матчах клубу. 22 січня 2000 року Блазі дебютував у матчі Серії А з «П'яченцою» (2:1).

Влітку 2000 року Блазі був орендований «Перуджою» в рамках угоди, коли в стан «джалороссі» перейшов Хідетосі Наката. Після одного сезону «Перуджа» викупила контракт Блазі за за 18 мільярдів лір. У складі клубу Блазі провів в цілому 3 сезони. Саме в цьому клубі Мануеле вперше у своїй кар'єрі був відправлений на місце опорного півзахисника[1].

У липні 2002 року Блазі перейшов у «Ювентус» за близько 17,7 мільйонів євро, але ще один сезон провів у «Перуджі», після чого був відданий в оренду в «Парму». Там через позитивний тест на нандролон[2] футболіста було дискваліфіковано на шість місяців[3], з 17 жовтня 2003 по 17 березня 2004 року[4]. Пізніше цей термін був зменшений на 1 місяць.

Мануеле Блазі у складі «Наполі». 21 липня 2009 року.

У 2004 році Блазі повернувся в «Ювентус» і став твердим гравцем основного складу клубу, вигравши конкуренцію у Алессіо Таккінарді і Стівена Аппіа і виборовши титул чемпіона Італії. Але в наступному сезоні з прибуттям в клуб Патріка Вієйра Блазі втратив місце в основі команди[5][6], виступаючи іноді на лівому фланзі оборони і півзахисту, де він заміняв Джанлуку Дзамбротту і вдруге став чемпіоном країни.

Влітку 2006 року після Кальчополі, в результаті якого «Ювентус» позбавили двох останніх титулів чемпіона та відправили до Серії Б, Блазі був орендований «Фіорентиною»[7]. 22 жовтня того ж року він забив свій перший м'яч за всі 139 матчів у Серії А. Незважаючи на те, що Блазі став гравцем основи команди, «Фіорентина» не викупила його трансфер після закінчення сезону. Влітку 2007 року він повернувся в «Ювентус», але його прихід не входив в плани головного тренера команди Клаудіо Раньєрі, який виставив футболіста на трансфер. Ним цікавився англійський «Манчестер Сіті»[8], але угода не відбулася.

У серпні 2007 року Блазі разом зі своїм товаришем по команді Марсело Салаєтою перейшов до «Наполі» на правах співвласності[9]. У першому сезоні в новому клубі Блазі провів один з кращих періодів кар'єри[10]. Він був поставлений на правий край півзахисту, ставши одним з лідерів команди[11]. 22 травня 2008 року «Наполі» викупив другу частину контракту Блазі, заплативши 2,4 млн євро[12]. Після цього Блазі провів ще один сезон у клубі, виступивши майже у всіх іграх своєї команди.

31 серпня 2009 року Блазі перейшов на правах оренди з першочерговим правом викупу в «Палермо»[13]. Він дебютував у складі команди в матчі третього туру з «Барі». По завершенні сезону 20 травня 2010 року він приєднався до «Мілану» на товариський турнір у Сполучених Штатах[14], зігравши в трьох іграх. Втім угоду з міланським клубом Блазі не підписав і наступний сезон провів у «Наполі», зігравши лише у 5 матчах в усіх турнірах.

1 липня 2011 року Блазі повернувся в «Парму» в рамках угоди з придбання «Наполі» Блеріма Джемайлі[15][16]. Втім закріпитись у команді не зумів і 25 січня 2012 року підписав контракт з ще одним своїм колишнім клубом «Лечче»[17][18]. За підсумками того сезону «Лечче» вилетіло з Серії А і Блазі влітку покинув команду.

7 серпня 2012 року уклав контракт з новачком Серії А «Пескарою»[19], у складі якої зіграв свої останні 12 матчів у вищому дивізіоні Італії, але врятувати команду від вильоту не зумів, після чого покинув колектив. Після цього протягом 2013—2015 років захищав кольори клубу «Варезе» у Серії Б[20].

У серпні 2015 року Блазі став гравцем індійського клубу «Ченнаї», який очолював італієць Марко Матерацці на сезон індійської Суперліги. У грудні того ж року, він виграв чемпіонат, перемігши у фіналі «Гоа» (3:2)[21].

1 лютого 2016 року він перейшов до клубу «Іскія Ізолаверде» з Лепи Про, третього за рівнем дивізіону Італії. Але вже 22 березня, після лише 4 виступів з командою з Кампанії, він розірвав контракт з особистих причин і незабаром повернувся у «Ченнаї» на наступний сезон Суперліги. Втім цього разу його команда послі передостаннє 7 місце і не вийшла в плей-оф.

Завершив ігрову кар'єру у команді «Компанья Портуале», за яку виступав протягом 2017 року у Еччеленці, італійській аматорській лізі[22].

1996 року дебютував у складі юнацької збірної Італії до 15 років. Наступного року у складі збірної до 16 років взяв участь у юнацькому чемпіонаті Європи в Німеччині. Згодом з командою до 18 років став фіналістом юнацького чемпіонату Європи (U-18) 1999 року у Швеції[23][24], а з командою до 20 років бронзовим призером Турніру в Тулоні у 2000 році. Загалом на юнацькому рівні взяв участь у 34 іграх, відзначившись одним забитим голом.

Протягом 2000—2002 років залучався до складу молодіжної збірної Італії, у складі якої поїхав на молодіжний чемпіонат Європи 2002 року у Швейцарії, де його команда дійшла до півфіналу[25]. Всього на молодіжному рівні зіграв у 6 офіційних матчах.

18 серпня 2004 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариській грі з Ісландією. Ця гра стала дебютом для Марчелло Ліппі на тренерській лаві національної команди[26]. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 2 роки, провів у її формі 8 матчів.

12 січня 2017 року було оголошено, що Блазі приєднався до італійського аматорського клубу CPC 2005 Civitavecchia[27], а вже у у вересні 2017 року він став новим новим головним тренером клубу[28].

23 травня 2019 року Блазі був призначений головним тренером мальтійського клубу «Хамрун Спартанс», який став його першим професіональним тренерським досвідом[29]. Незважаючи на вихід до чвертьфіналу Кубка Мальти 2019/20, він був звільнений з посади на початку лютого 2020 року[30].