Марганцеві руди

Розрізняють такі М.р.:

• оксидні,
• карбонатні,
• оксидно-карбонатні.

Осн. промислові руди — о к с и д н і, представлені піролюзитом, псиломеланом, криптомеланом, манґанітом, гаусманітом, браунітом, голандитом, коронадитом, біксбіїтом, нсутитом, бернеситом, тодорокітом та ін.

Підлегле значення мають к а р б о н а т н і руди, які містять кальцієвий родохрозит, манґанокальцит, кутнагорит та ін. Силікатні, переважно кварц-родоніт-бустамітові і спесартинові руди, як правило, містять підвищену кількість кремнезему, механічно важко збагачувані, і тому використання їх утруднене. Більше значення мають їх окиснені відміни.

Родовища М.р. за генезисом поділяють на:

• осадові,
• вулканогенні,
• метаморфізовані,
• родовища кори вивітрювання.

Осадові родовища поділяють на власне осадові і вулканогенно-осадові.

Типові представники власне осадових родов. — нижньоолігоценові родов. України (Нікопольське, Великотокмацьке та ін.), Грузії (Чіатурське). Масштаби рудоносності цих родовищ великі — бл. 50-75% від запасів М.р. всіх континентів. Прикладом вулканогенно-осадових родов. можуть бути стратифіковані родов. залізних і М.р. в морській кременисто-карбонатній товщі фаменської доби Атасуйського району Центр. Казахстану, Півд. Африки (Калахарі, запаси 7,5 млрд т з вмістом Mn понад 30%). Серед вулканогенних родов. виділяють гідротермальні і контактово-метасоматичні. Характерні представники метаморфізованих родов. — родов. Індії, представлені метаморфізованими докембрійськими осадовими утвореннями. Серед родов. кори вивітрювання виділяють залишкові накопичення і продукти їх локального перевідкладення (типу латеритів, глибокого вилуговування) та інфільтраційні утворення. Розподіл родов. дуже нерівномірний. Велика частина світових промислових запасів манґанових руд припадає на Україну (42,2%), ПАР (19,9%), Казахстан (7,3%), Габон (4,7%), Австралію (3,5%), Китай (2,8%) і Росію (2,7%). Значна кількість манґану виготовляється в Бразилії та Індії. Гол. родов. М.р. знаходяться в Україні (Нікопольське, Великотокмацьке), ПАР — в Капській провінції і в провінції Трансвааль, в Грузії (Чіатурське), в Центр. Казахстані. Інші родов. М.р. відомі в Австралії, Габоні, Бразилії, Індії, Ґані. Родовища вивітрювання утворені по манґанвмісних метаморфізованих силікатних і карбонатних породах. Поширені вони г. ч. в Індії і Бразилії, а також в Канаді, Венесуелі, Габоні, ПАР і Австралії. Вміст Mn в них 30-50%. Великі метаморфогенні родовища є в Індії і Бразилії, де вміст Mn 10-20%, а також в ПАР (Калахарі), де сумарна продуктивна потужність пластів становить 20-50 м при вмісті Mn в руді 38-48%.

Видобуток М.р. здійснюється в осн. відкритим способом з використанням високопродуктивних екскаваторів. Збагачення М.р. здійснюють гравітаційними, гравітаційно-магнітними методами і флотацією. Отримані концентрати М.р. розрізнюють за сортами в залежності від вмісту Mn — вищі сорти містять 45 — 49%. Загальний світовий видобуток М.р. в кінці ХХ ст. 20 — 25 млн т на рік. Загальні світові запаси М.р. — 15 млрд т (1998). У перспективі є намір добувати залізо-марганцеві конкреції з дна Тихого, Індійського та Атлантичного океанів.

Для того щоб марганцеві руди відповідали вимогам металургійної промисловості, вони піддаються збагаченню. Комбіновані схеми збагачення дозволяють комплексно і ефективно використовувати марганцеві руди в металургійній промисловості. Для оксидних марганцевих руд застосовують гравітаційне, гравітаційно-магнітне збагачення митої руди і флотацію шламів промивки. Відповідно до прийнятої технології здійснюються такі операції: дроблення вихідної руди до 16 – 50 мм, грохочення, промивка, дроблення митої руди до 16 – 25 мм, грохочення дробленої руди на вузькі класи з наступним збагаченням класів крупніше 3 мм відсадкою або за магнітно-гравітаційною схемою [5, 8, 18, 19]. Збагачення карбонатних марганцевих руд відбувається за такою схемою: крупний клас (15 – 3 мм) митої руди піддається збагаченню у важкосередовищних гідроциклонах. Промпродукти подрібнюються, класифікуються по розміру зерен (до 0,16 мм) і направляються на електромагнітну сепарацію, магнітна фракція якої перечищається відсадкою. Шлами (клас 0 – 0,16 мм) збагачуються за схемами селективної флотації.

Фосфор є найбільш шкідливою домішкою в марганцевих рудах, він має тісний фізико-хімічний зв’язок з мінералами марганцю і практично повністю переходить у товарні концентрати, які призначені для феросплавного виробництва. Сталь, отримана при добавці феросплавів з підвищеним вмістом фосфору, стає дуже крихкою при низьких температурах. При підвищеному вмісті фосфору марганцеві руди усереднюються, при цьому не допускають змішування різновидів, що містять фосфор у вигляді вільних фосфатів з сировиною, в якій фосфор асоційований з рудними мінералами (карбонатами і залізними мінералами).

Див. Історія відкриття і освоєння українських марганцевих руд

Загальні запаси М.р. в Україні становлять 2,5 млрд т (42,3% світових). За якісним складом М.р. України поділяються на оксидні, карбонатні та змішані. Найбагатші — оксидні руди (вміст Mn 37-45%), але запаси їх обмежені (20% від загальної кількості). Найбільші запаси мають карбонатні руди, але вони гірше збагачуються та мають вміст Mn 29-31%. Головні рудні мінерали (вміст Mn 72-73%) — псиломелан, брауніт, піролюзит, манганіт, родохрозит. Найбільше в Україні — Нікопольське манганове родовище (початок розробки з 1886 р.), яке вміщає головним чином оксидні, а також змішані і карбонатні руди. Великотокмацьке родовище в кінці ХХ ст. законсервоване.

• Марганець
• Ресурси і запаси марганцю
• Технологія збагачення марганцевих руд

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.

• Марганцеві руди