Тодорокіт
Тодорокіт (рос. тодорокит; англ. todorokite; нім. Todorokit m) — поширений мінерал манґанових родовищ, водний оксид лужних земель. Назва — від родов. Тодорокі (T.Yoshimura, 1934). Синоніми: делатореїт.
Тодорокіт | |
---|---|
Загальні відомості | |
Статус IMA | затверджений (А)[1] |
IMA-номер | IMA1962 s.p. |
Хімічна формула | (Na,Ca,K,Ba,Sr)₁-x(Mn,Mg,Al)₆O₁₂·3-4H₂O |
Nickel-Strunz 10 | 4.DK.10 |
Ідентифікація | |
Сингонія | Моноклінна сингонія |
Інші характеристики | |
Названо на честь | назва місцевості[2] |
Тодорокіт у Вікісховищі |
Опис
- 1. За Є. Лазаренком: Ca, Mn2+Mn54+O12•3H2O.
- 2. За Г.Штрюбелем та З. Х. Ціммером: Ca(Mn2+,Mn4+)8O16•4H2O.
- 3. За «Fleischer's Glossary» (2004): (Mn, Ca, Mg)Mn3O7•(H2O).
Склад (у % з родов. Тодорокі, Японія): MnO — 65,89; СаО — 3,28; K2O — 0,54; MgO — 1,01; H2O — 11,28; O — 12,07. Домішки: BaO; Al2O3; Fe2O3; SiO2; B2O5; SO3; TiO2; CO2.
Сингонія ромбічна або моноклінна. Утворює землисті, губчасті, смугасті й нирковидні аґреґати дрібних кристалів. Густина 3,67. Тв. 1,5-2,5. Колір чорний. Риса темно-коричнева. Блиск металічний, графітоподібний. М'який. Непрозорий.
Розповсюдження
Зустрічається разом з родохрозитом і опалом у родовищі Тодорокі (Японія, о.Хоккайдо), на Кубі (копальня Монтенеґро), в Кизилкумі, в шт. Монтана (США), Марокко, Гюттенберґ (Каринтія, Австрія) і т. д.
Див. також
Примітки
- International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Тодорокіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Тодорокіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.