Брауніт

Брауніт (рос. браунит; англ. braunite; нім. Braunit) — мінерал групи складних оксидів марганцю і силіцію координаційної будови. Брауніт — важлива марганцева руда.

Брауніт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Абревіатура Bnt[2]
Хімічна формула Mn2+Mn3+6SiO12
Nickel-Strunz 10 9.AG.05
Ідентифікація
Сингонія тетрагональна сингонія
Колір риси чорний
Інші характеристики
Названо на честь Wilhelm Braund[3]
Типова місцевість Фрідріхрода[4]
 Брауніт у Вікісховищі

Історія

Вперше брауніт був знайдений у кар'єрі OehendStock поблизу Лангевізен у Тюрінгійському лісі та описаний в 1826 році австрійським геологом, мінералогом і геофізиком Вільгельмом Ріттером фон Гайдінгером, який назвав мінерал на честь камеррата (камер-радника) Вільгельма фан Брауна (1790–1872) з м. Гота (нім. Gotha) — району у Німеччині, у складі федеральної землі Тюрінгія.

Склад і властивості

Формула: Mn2+(Mn3+)6SiO12. Склад у %: MnO — 78,3; MnO2 — 11,7; SiO2 — 10. Домішка заліза до 18 %.

Сингонія тетрагональна.

Спайність довершена.

Колір чорний або сталево-сірий, непрозорий.

Крихкий. Твердість 6-6,5.

Густина 4,8±0,1.

Кристали пірамідальні.

Блиск напівметалічний.

Слабо магнітний.

Асоціаціює з піролюзитом, якобситом, гаусманітом, родонітом, спесартитом, гематитом.

Генезис

За походженням метаморфічний, рідше — гідротермальний.

Утворюється внаслідок метаморфізму марганцевих оксидів та як вторинний мінерал в умовах вивітрювання.

Поширення

Поширений в оксидних рудах марганцю, у багатьох слабкометамор-фізованих осадових і вулканогенно-осадових родовищах. Зустрічається переважно Тюрінгії (Ельгерсбург), Пьємонті (С. Марсель), Гарці (Ільфельд) — Німеччина. Окремі знахідки зафіксовані також у Швеції, Норвегії, Італії, Індії, Бразилії, Південній Африці, США (Техас, Арканзас, Колорадо, Невада, Каліфорнія та ін.).

Різновиди

Розрізняють:

  • брауніт залізний (відміна брауніту з вмістом заліза у відношенні до марганцю — 1:5).

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
  4. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Брауніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Брауніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1944) Dana's system of mineralogy, (7th edition), v. I, 551-554.
  • Moore, P.B. and T. Araki (1976) Braunite: its structure and relationship to bixbyite, and some insights on the genealogy of °uorite derivative structures. Amer. Mineral., 61, 1226-1240.
  • Dasgupta, H.C. and R. Manickavasagam (1981) Chemical and X-ray investigation of braunite from the metamorphosed manganiferous sediments of India. Neues Jahrb. Mineral., Abh., 142, 149-160.
  • Bhattacharyya, P.K., S. Dasgupta, M. Fukuoka, and S. Roy (1984) Geochemistry of braunite and associated phases in metamorphosed non-calcareous manganese ores of India. Contr. Mineral. Petrol., 87, 65-71.
  • Braunite. 2001 Mineral Data Publishing, version 1.2 URL: https://rruff.info/doclib/hom/braunite.pdf

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.