Марко Балабанов

Марко Димитров Балабанов (1837, Клисура — 16 червня 1921, Софія) — болгарський письменник, політик, перший Міністр закордонних справ Болгарії (1879, 1883-1884), голова 11-х Народних зборів болгар (1901-1902).

Марко Балабанов
Народився 1837(1837)
Клисура, Османська імперія
Помер 16 червня 1921(1921-06-16)
Софія, Болгарія
Поховання Центральний цвинтар Софіїd
Країна  Болгарія
Діяльність правник, політик
Alma mater Халкінська семінарія
Заклад Софійський університет Святого Климента Охридського
Членство Болгарська академія наук
Посада Міністр закордонних справ Болгарії
Термін 1879, 1883-1884
Партія Консервативна партія (1879-1884), Прогресивноліберальна партія (1884-1886)

Біографія

Марко Балабанов народився в 1837 році в місті Клисура, в родині абаджі. Спочатку навчався в келійній школі у своєму рідному селі, а потім закінчив, за сприяння митрополита Костянтина Бурсинського, грецьку духовну школу на острові Халкі. У наступні роки вивчав право в Афінах, медицину в Парижі та філософію в Гайдельберзі, закінчив юридичний факультет у Парижі.

З 1870 року працював адвокатом та журналістом у Константинополі, де допомагав у створенні незалежного Болгарського екзархату. У 1871 році представник Пловдивської єпархії на церковно-народних зборах в османській столиці і був обраний секретарем Священного Синоду. Був серед делегатів, які підписали прийнятий до того статут Екзархату 14 травня 1871 року[1].

Був редактором журналу «Читалище» до 1871, і газети «Вєк» у Константинополі (1874-1876). Восени 1876 року разом з Драґаном Цанковим здійснив тур по Європі, щоб розповісти про важке становище болгарського народу після Квітневого повстання.

Під час Тимчасового російського уряду Балабанов був віце-губернатором Свиштова та Русе (1878–1879), членом консервативного крила Установчих зборів та Міністром закордонних справ у першому уряді Болгарії на чолі з Тодором Бурмовим. У наступні роки він був дипломатичним представником в Османській імперії (1880–1883). У 1882 році Балабанов перейшов у крило Ліберальної партії на чолі з Драґаном Цанковим, яка в 1884 році стала Прогресивно-ліберальною партією. У 1883–1884 роках він знову займає посаду міністра закордонних справ — у другому та третьому урядах Драґана Цанкова.

Фото учасників Собору в Константинополі 24 липня 1871 року. Балабанов п'ятий в першому ряду

Марко Балабанов викладав грецьку мову та грецьку літературу (1889–1898) та римське, візантійське та канонічне право (1892–1902) у нещодавно створеному Вищому училищі, зараз Софійський університет святого Климента Охридського. З 1881 — кореспондент, а з 1884 — регулярний член-кореспондент Болгарського літературного товариства (нині Болгарська академія наук). У 1902–1903 роках був дипломатичним представником у Румунії, а в 1905 — у Греції. З 1896 по 1897 рік був деканом юридичного факультету Софійського університету.

Марко Балабанов помер 16 червня 1921 року в Софії, за словами Данаїла Крапчева «в злиднях»[2].

Примітки
  1. Маркова, Зина. Българската екзархия 1870 – 1879, София, 1989 г., с. 324
  2. Крапчев, Данаил. Марко Балабанов, в: Изминат път. Избрани статии, София 1992, с. 220

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.