Марк Гоу
Марк Гоу (англ. Mark Howe, нар. 28 травня 1955, Детройт) — американський хокеїст, що грав на позиції захисника, крайнього нападника. Грав за збірну команду США.
Марк Гоу | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 28 травня 1955 (66 років) Детройт, США | |||
Зріст | 180 см | |||
Вага | 86 кг | |||
Позиція | захисник, крайній нападник | |||
Кидок | лівий | |||
Проф. клуби | «Х'юстон Аерос» «Нью-Інгленд Вейлерс» «Гартфорд Вейлерс» «Філадельфія Флаєрс» «Детройт Ред-Вінгс» | |||
Нац. збірна | США | |||
Драфт НХЛ | 25-й загальний, 1974 «Бостон Брюїнс» | |||
Ігрова кар'єра | 1973 — 1995 | |||
Зала слави, 2011 | ||||
Марк Гоу у Вікісховищі |
Спортивні медалі | |||
---|---|---|---|
Представник США | |||
Хокей із шайбою | |||
Зимові Олімпійські ігри | |||
Срібло | Саппоро 1972 |
Член Зали слави хокею з 2011 року.[1] Володар Кубка Стенлі. Провів понад тисячу матчів у Національній хокейній лізі.
Ігрова кар'єра
Хокейну кар'єру розпочав 1969 року виступами за юніорську команду «Детройт Олімпія». Наймолодший хокеїст-учасник Олімпіади, дебютував на зимових Іграх у шістнядцятирічному віці.[2] У складі «Торонто Марлборос» здобув Меморіальний кубок.
1974 року був обраний на драфті НХЛ під 25-м загальним номером командою «Бостон Брюїнс». Але професійну кар'єру розпочав у ВХА захищаючи кольори клубу «Х'юстон Аерос». До сезону 1976–77 він грав на позиції захисника але після переїзду команди та зміни назви на «Нью-Інгленд Вейлерс» Марк перейшов на позицію нападника.[3]
Після припинення свого існування в 1979 чотири команди ВХА перейшли до НХЛ, серед них був і клуб «Гартфорд Вейлерс» кольори якого захищав Марк. Саме в цій команді і виступали разом двоє братів Гоу та батько. Сезон 1980–81 років виявився одним із найкращих для Марка, влітку він був заявлений на Кубок Канади у складі збірної США.
Після травми яку переніс Гоу[4][5] попросив керівництво «Гартфорд Вейлерс» на зміну команди.[6][7] Таким чином Марк опинився у команді «Філадельфія Флаєрс».
У складі «Філадельфія Флаєрс» він тричі номінувався на Приз Джеймса Норріса в сезонах 1982–83, 1985–86 та 1986–87 років. У сезоні 1984–85 «Філадельфія Флайєрз» грала у фіналі Кубка Стенлі але поступилась зірковому «Едмонтон Ойлерз» на чолі з Вейном Грецкі, Пол Коффі та Марком Мессьє.
Сезон 1985–86 став одним з найкращих в кар'єрі гравця, він набрав 82 очка, а за рейтингом плюс / мінус в його активі було +85 очок.
Сезон 1986–87 виявився одним з найкращих в історії «Флаєрс». Досить зблансований склад команди, де в лінії захисту окрім Марка грали Бред Маккріммон, а ворота захищав молодий талант голкіпер Рон Гекстолл у лінії нападу Браян Пропп, Рік Токкет та швед Пер-Ерік Еклунд. Вони знову пробились у фінал Кубка Стенлі але поступились в серії з семи матчів «Едмонтон Ойлерс».
Після сезону 1991–92 він на правах вільного агента перейшов до «Детройт Ред-Вінгс», де він і завершив ігрову кар'єру у 1995 році.
Загалом провів 1030 матчів у НХЛ, включаючи 101 гру плей-оф Кубка Стенлі.
Маючи подвійне громодянство виступав за збірну США, на головних турнірах світового хокею провів 19 ігор в її складі. Також у складі збірної Канади брав участь в Суперсерії 1974 року.
Скаут
Тривалий час Марк Гоу працював у клубі «Детройт Ред-Вінгс», як скаут, саме як останній він отримав Кубок Стенлі 1997, 1998, 2002 та 2008 роках.
Нагороди та досягнення
- Срібний призер Олімпійських ігор — 1972.
- Володар Кубка Джона Росса Робертсона в складі «Торонто Мальборос» — 1973.
- Володар Меморіального кубка в складі «Торонто Мальборос» — 1974, 1975.
- Володар Кубка Авко в складі «Х'юстон Аерос» — 1974, 1975.
- Друга команда всіх зірок ВХА — 1977.
- Учасник матчу усіх зірок ВХА — 1978.
- Перша команда всіх зірок ВХА — 1979.
- Учасник матчу усіх зірок НХЛ — 1981, 1983, 1986, 1988, 1994.
- Перша команда всіх зірок НХЛ — 1983, 1986, 1987.
- Нагорода Плюс-Мінус — 1986.
- Трофей Лестера Патрика — 2016.
Статистика
Клубні виступи
Сезон | Клуб | Ліга | Регулярний сезон | Плей-оф | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
І | Г | П | О | ШХ | І | Г | П | О | ШХ | |||
1969–70 | «Детройт Олімпія» | МНХЛ | 40 | 30 | 39 | 69 | 21 | — | — | — | — | — |
1970–71 | «Детройт юн. Ред-Вінгс» | ЮОХЛ | 44 | 37 | 70 | 107 | — | — | — | — | — | — |
1970–71 | «Детройт юн. Ред-Вінгс» | Кубок Сентеннайл | — | — | — | — | — | 10 | 5 | 19 | 24 | 0 |
1971–72 | «Детройт юн. Ред-Вінгс» | ЮОХЛ | 9 | 5 | 9 | 14 | — | — | — | — | — | — |
1972–73 | «Торонто Марлборос» | ОХА | 60 | 38 | 66 | 104 | 27 | — | — | — | — | — |
1972–73 | «Торонто Марлборос» | МК | — | — | — | — | — | 3 | 4 | 4 | 8 | 6 |
1973–74 | «Х'юстон Аерос» | ВХА | 76 | 38 | 41 | 79 | 20 | 14 | 9 | 10 | 19 | 4 |
1974–75 | «Х'юстон Аерос» | ВХА | 74 | 36 | 40 | 76 | 30 | 13 | 10 | 12 | 22 | 0 |
1975–76 | «Х'юстон Аерос» | ВХА | 72 | 39 | 37 | 76 | 38 | 17 | 6 | 10 | 16 | 18 |
1976–77 | «Х'юстон Аерос» | ВХА | 57 | 23 | 52 | 75 | 46 | 11 | 4 | 10 | 14 | 2 |
1977–78 | «Нью-Інгленд Вейлерс» | ВХА | 70 | 30 | 61 | 91 | 32 | 14 | 8 | 7 | 15 | 18 |
1978–79 | «Нью-Інгленд Вейлерс» | ВХА | 77 | 42 | 65 | 107 | 32 | 6 | 4 | 2 | 6 | 6 |
1979–80 | «Гартфорд Вейлерс» | НХЛ | 74 | 24 | 56 | 80 | 20 | 3 | 1 | 2 | 3 | 2 |
1980–81 | «Гартфорд Вейлерс» | НХЛ | 63 | 19 | 46 | 65 | 54 | — | — | — | — | — |
1981–82 | «Гартфорд Вейлерс» | НХЛ | 76 | 8 | 45 | 53 | 18 | — | — | — | — | — |
1982–83 | «Філадельфія Флаєрс» | НХЛ | 76 | 20 | 47 | 67 | 18 | 3 | 0 | 2 | 2 | 4 |
1983–84 | «Філадельфія Флаєрс» | НХЛ | 71 | 19 | 34 | 53 | 44 | 3 | 0 | 0 | 0 | 2 |
1984–85 | «Філадельфія Флаєрс» | НХЛ | 73 | 18 | 39 | 57 | 31 | 19 | 3 | 8 | 11 | 6 |
1985–86 | «Філадельфія Флаєрс» | НХЛ | 77 | 24 | 58 | 82 | 36 | 5 | 0 | 4 | 4 | 0 |
1986–87 | «Філадельфія Флаєрс» | НХЛ | 69 | 15 | 43 | 58 | 37 | 26 | 2 | 10 | 12 | 4 |
1987–88 | «Філадельфія Флаєрс» | НХЛ | 75 | 19 | 43 | 62 | 62 | 7 | 3 | 6 | 9 | 4 |
1988–89 | «Філадельфія Флаєрс» | НХЛ | 52 | 9 | 29 | 38 | 45 | 19 | 0 | 15 | 15 | 10 |
1989–90 | «Філадельфія Флаєрс» | НХЛ | 40 | 7 | 21 | 28 | 24 | — | — | — | — | — |
1990–91 | «Філадельфія Флаєрс» | НХЛ | 19 | 0 | 10 | 10 | 8 | — | — | — | — | — |
1991–92 | «Філадельфія Флаєрс» | НХЛ | 42 | 7 | 18 | 25 | 18 | — | — | — | — | — |
1992–93 | «Детройт Ред-Вінгс» | НХЛ | 60 | 3 | 31 | 34 | 22 | 7 | 1 | 3 | 4 | 2 |
1993–94 | «Детройт Ред-Вінгс» | НХЛ | 44 | 4 | 20 | 24 | 8 | 6 | 0 | 1 | 1 | 0 |
1994–95 | «Детройт Ред-Вінгс» | НХЛ | 18 | 1 | 5 | 6 | 10 | 3 | 0 | 0 | 0 | 0 |
Усього в НХЛ | 929 | 197 | 545 | 742 | 455 | 101 | 10 | 51 | 61 | 34 | ||
Усього у ВХА | 426 | 208 | 296 | 504 | 198 | 75 | 41 | 51 | 92 | 48 |
Примітки
- Belfour, Gilmour, Nieuwendyk, Howe elected to Hall of Fame. The Sports Network. 28 червня 2011. Процитовано 11 червня 2012.
- Bill Fleischman (February 2, 2008). Fleischman: Howe is Worthy of the Hall. Філадельфія Флаєрс. Процитовано 26 червня 2011.
- Whalers Outduel NHL to Sign Hockey's Famed Howe Family. courant.com. Hartford Courant. 24 травня 1977. Процитовано 21 грудня 2017.
- Hartford Whalers defenseman Mark Howe remained in stable condition... United Press International. 30 грудня 1980. Процитовано 21 грудня 2017.
- Malinowski, Mark (10 травня 2009). Mark Howe. The Hockey News. The Hockey News. Процитовано 21 грудня 2017.
- Flyers Heroes of the Past: Mark Howe (Part 1). National Hockey League. 28 січня 2007. Процитовано 21 грудня 2017.
- Custance, Craig (11 листопада 2011). Custance: Mark Howe wasn't just Gordie's son, he is Hall-worthy in his own right. ESPN. Процитовано 21 грудня 2017.
Посилання
- Статистика виступів та профіль гравця на NHL.com, Eliteprospects.com, Hockey-Reference.com, Legends of Hockey, The Internet Hockey Database