Марк Емілій Лепід (тріумвір)

Марк Емілій Лепід (лат. Marcus Aemilius Lepidus — M · AEMILIVS · M · F · Q · N · LEPIDVS[5]), близько 90 року до н. е. — 12 рік до н. е. — давньоримський патрицій і політик I століття до н. е. Член другого тріумвірату і Великий понтифік.

Марк Емілій Лепід
лат. M.Aemilius M.f.Q.n. Lepidus
Народився 90 до н. е.[1]
Стародавній Рим
Помер 13 до н. е.[1][2][3]
Circeiid[3]
Країна Стародавній Рим
Діяльність Ancient Roman politician, Ancient Roman military personnel
Суспільний стан патрицій[1] і шляхтич[1]
Посада начальник кінноти, давньоримський сенатор[4], консул[4], консул і triumvir rei publicae constituendaed
Рід Aemilii Lepidid
Батько Марк Емілій Лепід[3][1][1]
Мати Аппулея[1][1]
Брати, сестри Луцій Емілій Лепід Павло[1][1] і Луцій Корнелій Сципіон Еміліан Азіатський
У шлюбі з Юнія Секундаd[1][1]
Діти Марк Емілій Лепід Молодший[1][1] і Quintus Aemilius Lepidusd[1][1]

Біографія

Марк Емілій Лепід був сином Марка Емілія Лепіда і Апулії, дочки заколотника Апулея Сатурнія. Його батько також брав участь у повстанні проти республіки, в результаті чого і загинув. У 60 році став членом колегії понтифіків. У 58 році до н. е. був призначений монетарієм, у 53 році до н. е. — обраний курульним едилом. У 52 році став інтеррексом після вбивства народного трибуна Клодія. Протягом всього виконання цією посади (5 діб) був в облозі клодіанців.

Лепід був одним з найвірніших прихильників Юлія Цезаря. Він почав свою кар'єру (cursus honorum) в званні претора у 49 до н. е. Відправившись проти прихильників Помпея до Іспанії Цезар доручив Лепідові керування Римом. Останній же провів закон стосовно призначення Цезаря диктатором. У 48-47 роках до н. е. Лепід керував провінцією Близька Іспанія. Після поразки на Сході прихильників Помпея у 46 році до н. е. отримав посаду консула (разом з Цезарем). Був начальником кінноти при диктаторі Цезарі у 46-44 роках до н. е. Коли Цезар був убитий 15 березня 44 до н. е., Лепід увійшов у союз з Марком Антонієм для спільної боротьби за владу. У 44 році до н.е Лепід став великим понтифіком. Того ж року отримав керування провінціями Ближня Іспанія та Нарбонська Галлія. Тут він уклав мирний договір з Секстом Помпеєм, за що отримав від сенату кінну статую та тріумф.

Проте Цезар залишив спадкоємця, Октавіана — свого внучатого племінника і прийомного сина, амбіції якого були ніяк не менші, а популярність — більша. Утрьох в 43 р. до н. е. у Бононії вони утворили Другий тріумвірат, офіційно названий комісією трьох для приведення в порядок держави за законом Тіція. Він був утворений на п'ять років, а у 38 р. до н. е. був продовжений ще на п'ять років за Тарентським договором.

Після припинення заворушень на сході і поразки вбивць Цезаря в битві при Філіпах, під час якої Лепід перебував у Римі, він став правити провінціями Іспаніїя і Африка. Лепід зміг залишитися осторонь від частих сварок між двома іншими тріумвірами, Антонієм і Октавіаном. Однак у 36 р. до н.е. він зробив помилку, якої тільки й чекав Октавіан. Лепіда звинуватили в узурпації влади у Сицилії та в спробі заколоту. Він був знятий з усіх посад, крім Великого понтифіка, і відправлений у заслання.

Лепід помер своєю смертю у 13 р. до н. е. Лепід був братом Луція Емілія Лепіда Полюса і батьком Марка Емілія Лепіда молодшого. Його дружина Юнія була сестрою Брута і Юнії Терції, дружини Касія. Після битви при Філіпах, Лепід врятував від страти Юнію Терція і її матір Сервілію.

Родина

1. Дружина — Корнелія.

2. Дружина — Юнія.

Діти:

Примітки
  1. Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. Н. О. Лепид, Марк Эмилий // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XVIIа. — С. 572.
  3. Любкер Ф. Aemilii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 29–31.
  4. Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
  5. «Marcus Aemilius Lepidus, M(arci) F(ilius) Q(uinti) N(epos), син Marcus, внук Quintus»

Джерела
  • Richard D. Weigel. Lepidus: The Tarnished Triumvir. Routledge, 1992. ISBN 978-0415076807 (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.