Мартинов Іван Степанович

Мартинов Іван Степанович (20.01.1925 — 17.10.1943) — учасник Радянсько-німецької війни, стрілець 6-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту. Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії червоноармієць[1].

Іван Степанович Мартинов
Народження 20 січня 1925(1925-01-20)
село Некрасівка зараз Купинського району Новосибірської області, РРФСР.
Смерть 17 жовтня 1943(1943-10-17) (18 років)
Вишгородський район Київської області
Країна  СРСР
Рід військ піхота
Роки служби 1943
Звання гвардії червоноармієць
Командування стрілець 6-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії
Війни / битви Радянсько-німецька війна
Нагороди

Біографія

Народився 20 січня 1925 року в селі Некрасівка Купинського району Новосибірської області, РРФСР. В 1940 році закінчив з відзнакою Некрасівську семирічну школу. Після закінчення школи працював обліковцем рільничої бригади[2].

В армію був призваний у лютому 1943 року і направлений в Кемеровське піхотне училище[3] (за іншими даними вчився в полковій школі у м. Кемерово[4]). У серпні 1943 року курсантів без присвоєння звання передали до діючої армії. З 4 вересня 1943 року стрілець 6-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії.

Особливо відзначився при форсуванні ріки Дніпро та утриманні плацдарму на північ від Києва у вересні 1943 року. 23 вересня 1943 року у складі взводу молодшого лейтенанта Г. Г. Яржина форсував Дніпро в районі села Ясногородка Вишгородського району Київської області. Брав участь у захопленні пароплава «Миколаїв» і баржі з військово-інженерним вантажем. У бою за село Ясногородка знищив до 25 супротивників[5].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії червоноармійцю Мартинову Івану Степановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[6].

І. С. Мартинов не встиг дізнатися про присвоєння звання Героя. Він загинув в бою за визволення правобережної України 17 жовтня 1943 року, вірогідно, на території Вишгородського району Київської області. Місце поховання невідоме.

Нагороди

Пам'ять

Примітки
  1. Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
  2. http://www.edu54.ru/sites/default/files/upload/2011/08/lietopis_po_istorii_kupino.doc Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine. Летопись родного края (рос.)
  3. (рос.)Кемеровське вище військове командне училище зв'язку — Открытое Кемерово
  4. (рос.)Летопись родного края Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.
  5. ЦАМО Фонд 33. Оп.793756, ед. хран 30, запись 15041001, стр. 193 (рос.)
  6. ЦАМО фонд 33 опись 682525 ед. хран 48 запись 12057300(рос.)

Посилання

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.