Мартин Кукучін

Походив з селянської родини, син Яна Бенцура. При народженні отримав ім'я Матей. Спочатку навчався у початковій школі рідного села Ясенова. Навчався протягом 1871—1874 років в лютеранській школі у Ревуці, потім у 1874—1875 років — в школах міст Мартін та Банська-Бистриця. Після цього закінчив середню школу у місті Кежмарок. У 1884—1885 роках навчався в місті Шопрон.

Деякий час був сільським вчителем. У 1885 році поступив на теологічний факультет університету Пресбурга (сучасна Братислава), проте незабаром перевівся на медичний факультет Празького університету, який закінчив 1893 року. Спочатку намагався влаштуватися на роботу Пресбурзі, Інсбруку та Відні.

У 1894 році переїхав до Далмації, де працював лікарем у селі Селка на острові Брач. Тут мав медичну практику до 1906 року. У 1904 році оженився. Внаслідок скрутного становища вирішив залишити Австро-Угорщину. У 1908—1922 роках мешкав у еміграції у Південній Америці. Був у Сантьяго-де-Чилі, Пунта-Аренас. Згодом став першим лікарем Міжнародного Червоного Хреста в Патагонії.

У 1922 році повернувся до Словаччині, проте 1924 року перебрався до Хорватії (входила до складу королівства Югославія). У 1925 році на деякий час знову переїхав до Чилі (Південна Америка), проте вже 1926 року остаточно оселився в Хорватії. Тут Мартин Кукучін помер у 1928 році.

Почав друкуватися в 1883 році. Змінив прізвище та ім'я на Мартина Кукучіна. Відомим став завдяки оповідкам з життя словацького села. Вони насичені світлим гумором, образністю народної вимови, пройняті вірою в духовне здоров'я трудового народу («Руда телиця», 1884 рік; «Непробудний» та «Про Михала», 1886 рік).

Значне місце у доробку обіймає роман «Будинок на обриві» (1903—1904 роки), яким закладено підвалини критичного реалізму в словацькій прозі.

Кукучін намагався протиставити власницькій моралі ідею морального удосконалення, патріархальну гармонію словацького села. З цих позицій викривав паразитизм шляхти («Ось помре дядечко з Хохолева», 1890 рік), егоїзм буржуазії («На Подконіцком балі», 1891 рік; «Нариси з сумного дому», 1894 рік).

Значний вплив на Кукучіна мала творчість українського письменника Миколи Гоголя, оповіді якого Кукучін перекладав словацькою мовою.

У Південній Америці створив 5-томну епопею-хроніку «Мати кличе» (1926—1927 роки), в якій зобразив тяжке життя емігрантів-слов'ян в Америці.

У 1929 році по смерті автора було надруковано його романи «Лукаш Благосей Красонь» і «Богуміл Валізлость Забор».

(чес.)

• Noge J., M. Kukučín — tradicionalista a novátor, Brat., 1962.
• Martín Kukučín v kritike a spomienkach, Brat., 1957

• Кукучін Мартин // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — А — К. — С. 807. — ISBN 966-692-578-8.