Мартін Унрайн

Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері, служив у кавалерії. З жовтня 1936 року — викладач військового училища в Дрездені. З 10 листопада 1936 року — ад'ютант штабу 11-го армійського корпусу. Учасник Польської кампанії. З 15 січня 1940 року — командир 268-го розвідувального батальйону. Учасник Французької кампанії. 15 вересня 1940 року переведений в ОКВ. З 15 вересня 1941 року — командир 6-го мотоциклетного батальйону 6-ї танкової дивізії. Учасник боїв під Москвою. За віддання наказу про відступ був підданий суду, але виправданий. З 1 квітня 1942 року — командир 4-го моторизованого полку своєї дивізії. Відзначився у боях під Харковом. З 5 листопада 1943 року — командир 14-ї танкової дивізії. Відзначився у боях під Черкасами. 6 вересня 1944 року був важко поранений і повернувся до командування дивізією лише 30 листопада. Учасник боїв в Курляндії. З 1 лютого 1945 року — командир 3-го танкового корпусу СС, з 1 квітня — танкової дивізії «Клаузевіц». 24 квітня здався англо-американським військам. В 1947 році звільнений.

• Фенріх (18 березня 1918)
• Лейтенант (1 липня 1922)
• Обер-лейтенант (1 жовтня 1927)
• Ротмістр (1 вересня 1933)
• Майор (1 жовтня 1938)
• Оберст-лейтенант (1 грудня 1940)
• Оберст (1 липня 1942)
• Генерал-майор (1 січня 1944)
• Генерал-лейтенант (1 липня 1944)

• Залізний хрест 2-го класу (5 вересня 1918)[2]
• Загальна почесна відзнака в золоті з мечами (Велике герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське)[2]
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі[3]
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (3 листопада 1934)[3]
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)[2]
• Застібка до Залізного хреста 2-го класу (12 жовтня 1939)[3]
• Залізний хрест 1-го класу (4 липня 1940)[3]
• Нагрудний знак «За танкову атаку» в бронзі (16 лютого 1942)[2]
• Німецький хрест в золоті (28 лютого 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (16 липня 1942)[2]
• Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ (18 квітня 1943)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (10 вересня 1943)
  • дубове листя (№26 червня 1944)
• Орден Зірки Румунії, командорський хрест з мечами[2]
• Нарукавна стрічка «Курляндія» (1945)[3]

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.330 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena, 2. Auflage 2007, ISBN 978-3-938845-17-2
• Walther-Peer Fellgiebel: Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 - Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile, Dörfler Verlag, Eggolsheim 2004, ISBN 3-7909-0284-5

1. TracesOfWar
   d:Track:Q98839586
2. the most decorated soldiers of the Wehrmacht - Page 8 - Axis History Forum. forum.axishistory.com. Процитовано 1 лютого 2020.
3. Unrein, Martin Friedrich Karl - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 1 лютого 2020.