Марусєв Олег Федорович

Олег Федорович Марусєв (рос. Олег Фёдорович Марусев; нар. 2 жовтня 1944, Ташкент, Узбецька РСР — пом. 14 квітня 2021, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно, режисер і телеведучий, театральний педагог. Заслужений артист Російської Федерації (1993), кандидат філософських наук[2].

Марусєв Олег Федорович
Дата народження 2 жовтня 1944(1944-10-02)
Місце народження Ташкент, Узбецька РСР, СРСР
Дата смерті 14 квітня 2021(2021-04-14)[1] (76 років)
Місце смерті Москва, Росія
Громадянство  Росія
Alma mater Російський університет театрального мистецтва і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія актор, телеведучий, телеактор
Нагороди

IMDb ID 0555435

Життєпис

Народився 2 жовтня 1944 року в Ташкенті. Дитинство пройшло в Херсоні. У 1963-1966 роках проходив службу в Радянській Армії, гвардії сержант, нагороджений ювілейною медаллю «20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні». Наприкінці 1960-их років, після закінчення Дніпропетровського державного театрального училища, працював у театрі Геннадія Юденича «Скоморох». Але владі театр припав не до душі, і, після декількох років гонінь, театр розформували. Окрім цього, два роки працював конферансьє в джаз-оркестрах під керівництвом Едді Рознера (в Москві і Гомелі) і, продовживши освіту, отримав дипломи режисера в Державному інституті театрального мистецтва (ДІТІС) й театрознавця — в Київському державному інституті театру і кіно.

Згодом пішов на телебачення, де пропрацював 35 років (з 1971 по 2006 рік)[3]. За цей час створив декілька циклових програм: «Концерт після концерту», «З піснею по життю»[4] і «Після зміни» (Перша програма ЦТ), «Під знаком зодіаку» (1-й канал Останкіно)[5][6], «Зрозумій мене»[7] (ОРТ, НТВ), «Щедре лото» та «Щедра мить»[3] (REN TV), «Стара квартира»[8][9] (РТР), «Преферанс по п'ятницях»[10] (Спорт) та інші. В останні роки Олег Марусєв відійшов від телебачення й знову повернувся в театр[9]. Цього разу — в «Театр Місяця». Знімався в кіно.

На початку 2000-их років працював керівником прес-служби (прес-секретарем) розважального аквапарку «Трансвааль-парк», який розташовувався на Голубинскій вулиці в Москві[11], але ввечері суботи 14 лютого 2004 року вищевказаний парк зруйнувався.

З 2010 року до кінця життя був головою опікунської ради Міжнародного центру Мистецтв Маргарити Майської «Арт-Ізо-Центр», а також головою журі Міжнародного фестивалю мистецтв «Арт-Ізо-Фест». Викладав у Вищій школи кіно й телебачення «Останкіно».

Помер на 77-му році життя 14 квітня 2021 року в Москві після тривалої хвороби[12]. Прах похований 26 квітня на Алєксєєвському кладовищі в Москві.

Фільмографія
  • 1970 — «Крах імперії» — госпдар дирижабля
  • 1979 — «Повернення відчуттів» — Раїль
  • 1997 — «Графиня де Монсоро» — де Крійон
  • 1998 — «Хто, якщо не ми» — директор школи
  • 2000 — «Ліки для покійника»
  • 2000 — «Марш Турецького» — Голдибін
  • 2002 — «Джокер» — Степан
  • 2002 — «П'ятий Ангел» — Депутат Акімушкін, приятель Глухарєва
  • 2003 — «Дні ангела» — Григорій, керуючий рестораном
  • 1990 — «Адвокат» («Вбивство на Монастирських ставках») — кандидат в мери Алексашин
  • 2004 — «Злодії та проститутки» — кандидат у президенти США Ларрі
  • 2004 — «Мідна бабуся» — Іван Пилипович
  • 2004 — «Єралаш № 184»: «Табір моєї мрії» — Аполінарій Семенович, директор табору
  • 2005 — «Полювання на ізюбра» — епізод
  • 2005 — «Загибель імперії» — власник атракціону Цепленін
  • 2005 — «Невідкладка» — Андрій, депутат
  • 2005 — «Чарівність зла» — Кримов
  • 2006 — «Ліфт» — чоловік
  • 2007 — «Театр Місяця, або Космічна дурочка 13.28»
  • 2007 — «Експерти»
  • 2009 — «Вогні великого міста» — Іван Сергійович, хірург, прийомний батько Ліки
  • 2010 — «Природній відбір»
  • 2011 — «МУР. Третій фронт» — Тарас Ігорович Мінін, артист
  • 2014 — «На одному диханні» — Красавін
  • 2017 — «Переможці» — генерал-прокурор

Вистави в Театрі Місяця
  • Міський мюзикл «Маяковський» — Людина з двома поцілунками
  • «Королева» («Нельська башта») — Ангерран де Маріньї
  • «Жена на біс» — Марко
  • «Ніч ніжна» — Девре Воррен
  • «Матрі — Архат» — Генерал Ной-старший
  • «Ордалії» — Туз Жан Силович
  • «Діагноз: Едіт Піаф» — Доктор Тіссо
  • «Природний екстрим» — Цар
  • «Професіональний інстинкт» — Суддя
  • «Рококо» — Одинокий

Нагороди й звання
  • Орден Дружби (2010) — за заслуги в розвитку вітчизняної культури і мистецтва, багаторічну плідну діяльність[13]
  • Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (2005) — за багаторічну плідну діяльність у галузі культури й мистецтва'за многолетнюю плодотворную деятельность в области культуры и искусства[14]
  • Заслужений артист Російської Федерації (1993) — за заслуги в галузі мистецтва[2]
  • Кандидат філософських наук
  • Професор Російської академії театрального мистецтва (РАТІ-ДІТІС)
  • Завідувач кафедри акторської майстерності МІТРО
  • Дійсний член Російської академії природничих наук (РАПН)

Нагороди й номінації
  • Лауреат Першого Московського конкурсу артистів естради
  • Лауреат Всесоюзного конкурсу молодих виконавців

Відгуки
Уміння творчо перемикатися з одного роду занять на інший, властиве в повній мірі Олегу Марусєву, дорогого коштує. Він вміє йти з одного амплуа, не йдучи. Проживати декілька різних життів у межах одніого великого життя. Багато років я знав Марусєва як блискучого конферансьє й телеведучого. Сьогодні насолоджуюся його ролями в театрі й кіно. І тепер, представляючи його на сцені, ведучі навіть не згадують про те, що перед нами геніальний конферансьє! Нові іпостасі цієї людини здатні затьмарити старі! Неочікувано дізнаюся, що в Олега Марусєва є ще й філософські роботи. А зовсім недавно я почув в Будинку кіно як він співає. Браво, дорогий Артист!

— Олександр Карпенко

Примітки
  1. https://ria.ru/20210414/marusev-1728238772.html
  2. Указ Президента Российской Федерации от 27.07.1993 г. № 1134 «О присвоении почетных званий Российской Федерации творческим работникам» (рос.). Администрация президента России. 27 июля 1993. Процитовано 7 листопада 2016.
  3. Звёзды не гаснут. Родная газета. 29 квітня 2005.
  4. Марусев Олег Фёдорович. Телеобъектив.
  5. МММ истратило кучу денег на рекламу своих низких цен. Коммерсантъ-Власть. 11 листопада 1991.
  6. Открытие клуба настоящих мужчин. Коммерсантъ. 27 листопада 1992.
  7. Олега МАРУСЕВА не поняли на НТВ. Антенна-Телесемь. 20 січня 2000.
  8. НОЧНОЙ СОБЕСЕДНИК. Андрей Максимов уходит из программы "Мужчина и женщина". Независимая газета. 19 травня 2001.
  9. Олег Марусев: в последнее время мне везёт на негодяев. Теленеделя. 3 грудня 2007.
  10. Депутат Заксобрания Челябинской области вышел в финал общероссийской игры «Преферанс по пятницам». UraNews. 8 лютого 2006.
  11. А теперь — дискотека. В "Трансваале" будут танцы по просьбам трудящихся. Коммерсантъ. 27 квітня 2004.
  12. Умер актер и телеведущий Олег Марусев | Новости | Известия | 14.04.2021 (рос.)
  13. Указ Президента Российской Федерации от 16.07.2010 и N 909 " О награждении государственными наградами Российской Федерации. Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 11 лютого 2016.
  14. Указ Президента Российской Федерации от 3 апреля 2005 года № 388 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.