Марцинковський Володимир Альбінович

Володи́мир Альбі́нович Марцинко́вський (25 листопада 1926, с. Шепетівка Хмельницької області, Україна)  — український фахівець у галузі динаміки та міцності машин. Доктор технічних наук, професор (1978). Заслужений діяч науки і техніки України (1997)[1][2]. Заслужений професор Сумського державного університету, Doctor Honoris Causa Свентокшиської політехніки (м. Кельці, Польща)[3]

Марцинковський Володимир Альбінович
Народився 25 листопада 1926(1926-11-25) (95 років)
Шепетівка
Країна  СРСР
 Україна
Alma mater НТУ «ХПІ»
Заклад Сумський державний університет
Ступінь доктор технічних наук
Нагороди

Життєпис

Марцинковський Володимир Альбінович народився 25 листопада 1926 р. у місті Шепетівка Хмельницької області. У червні 1941 р. закінчив 7 класів школи № 41 міста Шепетівка. З вересня 1941 р. по жовтень 1942 р. працював молотобійцем у кузні, з жовтня 1942 р. по грудень 1943 р. працював лісорубом у лісництві. 19 січня 1944 р. був відправлений німцями до Німеччини, у табір для остарбайтерів, де працював у паровозному депо на розвантаженні вугілля, а із серпня 1944 р. — кочегаром на паровозі. У грудні 1944 р. посаджений в одиночну камеру в'язниці в м. Цвикау, звідки був звільнений напівживим 16 квітня 1945 р. Після звільнення перебрався до Східної Зони, і 15 травня 1945 р. призваний польовим військкоматом у м. Пірна (Німеччина) у Радянську Армію. Службу проходив водієм (після закінчення короткочасних курсів) у Німеччині, Чехословаччині, Угорщині, Болгарії, а із травня 1948 р. — у Ленінграді. Після демобілізації працював кочегаром у котельні в м. Ленінграді до липня 1951 р.[4] В 1951 р. Володимир Альбінович вступив на інженерно-фізичний факультет Харківського політехнічного інституту за спеціальністю «Динаміка та міцність машин». Закінчив навчання з відзнакою в 1957 р.[3] Під час навчання працював за сумісництвом вчителем фізики у середній школі робітничої молоді № 32 м. Харкова. З 1957 до 1960 р. працював науковим співробітником Лабораторії гідромашин АН України (нині — Інститут проблем машинобудування АН Ук­раїни) у Харкові. У 1960—1966 рр. керівник розрахунково-екс­периментального відділу, заступник головного інженера з наукової роботи Спеціального конструкторського бюро живильних насосів (СКБ ЖН) у Сумах. Брав безпосередню участь у розробці конструкцій, виготовленні та доведенні живильних і конденсатних насосів для енергоблоків потужністю 250—800 МВт теплових та блоків ВВЕР-1000 атомних електростанцій.

Відповідав за міцність, вібраційний стан та герметичність насосного устаткування, у тому числі і габаритних насосів для магістральних нафтопроводів. Деякі результати цих робіт лягли в основу кандидатської дисертації, захищеної без відриву від виробництва у 1964 р. У 1966 р. обраний на посаду завідуючого кафедрою теоретичної механіки Сумської філії Харківського політехнічного інституту, перейменованої на кафедру загальної механіки та динаміки машин після перетворення філії в Сумський державний університет. У цей час займався розробкою голов­них циркуляційних насосів для атомних енергоблоків з водо-водяними енергетичними реакторами потужністю 1000 МВт. За підсумками досліджень статичних та динамічних характеристик різних типів безконтактних ущільнень роторів у 1974 р. захистив докторську дисертацію, у 1976 р. присвоєно звання професора. У 1981 р. проф. В. А. Марцинковським при керованій ним кафедрі Міністерством хімічного та наф­тового машинобудування СРСР створена галузева науково-дослідна лабораторія вібронадійності, в якій виконувалися об'ємні роботи за замовленням провідних підприємств ракетно-космічної галузі, теплової і атомної енергетики, трубопровідного транспорту. У 1992 р. на кафедрі розпочато підготовку спеціалістів та магістрів за фахом «Динаміка і міцність». Для нової спеціальності проф. В. А. Марцинковський розробив і читав курси лекцій з теорії коливань лінійних та нелінійних систем, гідроаеромеханіки, теорії автоматичного управління та ін. На підставі результатів досліджень проблем герметизації В. А. Марцинковський створив основи нової наукової дисципліни — гермомеханіки, синтезуючої досягнення таких фундаментальних наук, як гідро- та газодинаміка, теорія коливань, тео­рія пружності, гідроаеропружність, теорія автоматичного управління, матеріалознавство, трибомеханіка. Великий вплив на розвиток насосо- і компресоробудування мають міжнародні науково-технічні конференції «Герметичність, вібронадійність та екологічна безпека насосів і компресорів — ГЕРВІКОН», організатором та незмінним головою оргкомітету яких є В. А. Марцинковський. Конференції проводяться раз на три роки. З 1995 р. голова спеціалізованої ради; головний редактор серії «Технічні науки» Вісника Сумського держуніверситету; науковий керівник Проблемної лабораторії вібронадійності та герметичності. В. А. Марцинковський був науковим консультантом 6 докторських і науковим керівником 22 кандидатських дисертацій. Автор більше 270 наукових публікацій, з них 9 монографій. Має 59 авторських свідоцтв і патентів[5][6].

Наукові здобутки

Нагороди

Основні публікації

Примітки
  1. Енциклопедія Сучасної України (укр). Т. 19 : Малиш - Медицина. Київ: Конві Прінт. 2018. с. 324. ISBN 978-966-02-8345-9.
  2. Марцинковський Володимир Альбінович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 5 червня 2021.
  3. Винахідники України - еліта держави. Винаходи та інновації (укр) Т. 4. Київ: Логос Україна. 2016. с. 120–121. ISBN 978-966-1581-28-8.
  4. Булига, І. Є.; Рудецька, В. С. (2011). Заслужений професор Сумського державного університету Володимир Альбінович Марцинковський : до 85-річчя від дня народження : біобібліографічний покажчик (укр). Суми: Сумський державний університет. с. 5.
  5. Науковці України. Еліта держави (укр). Т. II. Київ: Логос Україна. 2012. ISBN 978-966-2457-03-2.
  6. Марцинковський Володимир Альбінович. www.logos-ukraine.com.ua. Процитовано 5 червня 2021.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.