Маріанський жолоб

Маріанський жолоб або Маріанська западина — океанічний жолоб на заході Тихого океану, найглибоководніший серед відомих водних географічних об'єктів.

Маріанський жолоб
Названо на честь Маріанські острови
Держава  США
Адміністративна одиниця Північні Маріанські острови
Розташовується на водоймі Тихий океан
Висота над рівнем моря −10 984 ± 25 м[1]
 Маріанський жолоб у Вікісховищі

Схема утворення Маріанського жолоба

Відкрила Маріанський жолоб 1875 року британська експедиція на судні «Челленджер». Рекордні дані про глибину отримано англійським судном «Челленджер» 1951 року. Відповідно до звіту, було зафіксовано глибину 10 863 м[2]. За результатами вимірювань, здійснених 1957 року під час 25-го рейсу радянського НДС «Витязь», найбільша глибина жолоба становила 11 022 м[2][3]. Дослідження 1995 року показали, що вона становить близько 10 920 м.[4]

Жолоб простягнувся вздовж Маріанських островів на 1500 км, має V-подібний профіль, круті схили (7—9°), плоске дно шириною 1-5 км, яке поділено порогами на кілька замкнутих депресій. Тиск води біля дна сягає 108,6 МПа, що більш, ніж у 1000 разів перевищує нормальний атмосферний тиск на рівні Світового океану. Жолоб розташовується на межі двох тектонічних плит, у зоні розлому, де Тихоокеанська плита занурюється під Маріанську плиту.

Жак Пікар (в центрі) та Дон Волш (ліворуч) у батискафі «Трієст» — перші люди, що занурились в Маріанську западину

Дослідження

Перше занурення людини до дна Маріанського жолобу було здійснено 23 січня 1960, лейтенантом ВМС США й океанологом Доном Волшем і дослідником Жаком Пікаром на батискафі «Трієст». Прилади зафіксували рекордну глибину — 11 521 м (скоригована цифра — 10 911 м). На дні дослідники несподівано зустріли пласких риб розміром до 30 см, схожих на камбалу[5].

Японський зонд Kaikō ((яп. 海沟), який було спущено в район найбільшої глибини жолобу 24 березня 1997, зафіксував глибину 10 911,4 м[4][6]

31 травня 2009 року роботизований підводний апарат Nereus досяг дна Маріанської западини після занурення на глибину 10 902 метри[7][8][9]. Апарат відзняв відео, зробив декілька фотографій, а також зібрав зразки відкладень на дні. Ці відкладення становлять значний інтерес для геологів, оскільки западина розташована на стику тектонічних плит.

У березні 2012 року Джеймс Кемерон продемонстрував публіці батискаф власної конструкції й оголосив про плани особисто опуститися на дно Маріанської западини в рамках проекту Deepsea Challenger[10][11].

26 березня 2012 року Джеймс Кемерон став третьою людиною в історії, яка досягла найглибшої точки світового океану — дна Маріанської западини — на одномісному апараті Deepsea Challenger, обладнаному всім необхідним для фото та відео зйомки, кінозйомка велася в форматі 3D, для цього батискаф було оснащено особливим світловим обладнанням[12]. Кемерон дістався до «Безодні Челленджера» — ділянки западини на глибині 10 898 метрів[13]. Кемерон узяв зразки порід, живих організмів і зробив кінозйомку, застосовуючи 3D-камери. Зняті ним кадри стануть підґрунтям науково-документального фільму каналу «National Geographic Channel».[14][15]

20 квітня 2016 Національне управління океанічних і атмосферних досліджень розпочало експедицію щодо вивчення Маріанського жолобу з наукового судна англ. Okeanos Explorer за допомогою дистанційно керованих камер, які транслюють зображення в режимі онлайн. Експедиція триватиме до 10 липня.[16][17]

28 квітня 2019 року Віктор Весково здійснив новий рекордний спуск до 10 928 метрів. Він пірнав чотири рази між 28 квітня та 5 травня 2019 року, ставши першою людиною, яка неодноразово занурювалась у Безодню Челленджера.

Між 7 і 25 червня 2020 року Віктор Весково ще неодноразово занюрювався на дно океану. Разом з ним були інші люди. Вони використовували підводний апарат DSV Limiting Factor від компанії Triton Submarines.

Див. також
Зовнішні відеофайли
Глибше не буває: хто живе у Маріанському жолобі. BBC Україна. 9 травня, 2016 рік.

Примітки
  1. Gardner J. V., Armstrong A. A., Calder B. R. et al. So, How DeepIsthe Mariana Trench? // Marine Geodesy — Taylor & Francis, 2014. — Vol. 37, Iss. 1. — P. 1–13. — ISSN 0149-0419; 1521-060X — doi:10.1080/01490419.2013.837849
  2. Кравчук П. А. Рекорды природы. — Любешов : Эрудит, 1993. — 216 с. — ISBN 5-7707-2044-1.
  3. Кравчук П. А. Географический калейдоскоп. — К. : Радянська школа, 1988. — 143 с. — 130 тис. прим. — ISBN 5-330-00384-9.
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 6 лютого 2009. Процитовано 15 травня 2011.
  5. National Oceanic and Atmospheric Administration (NOAA) webpage. Section «1960 — Man at the Deepest Depth»(англ.)
  6. Japan Atlas: Japan Marine Science and Technology Center. Архів оригіналу за 28 серпня 2011. Процитовано 3 лютого 2008.(англ.)
  7. Hybrid Remotely Operated Vehicle «Nereus» Reaches Deepest Part of the Ocean — прес-реліз
  8. Old rivalries surface as US races to sea's deepest spot. The Sunday Times UK. 22 лютого 2009. Процитовано 22 лютого 2009.
  9. Robot sub reaches deepest ocean. BBC. Процитовано 3 червня 2009.
  10. http://www.nytimes.com/2012/03/20/science/earth/james-camerons-rocket-plunge-to-the-planets-deepest-recess.html(англ.)
  11. http://deepseachallenge.com/(англ.)
  12. Режисер Джеймс Кемерон став третьою людиною в історії, що досягли дна Маріанської западини. Архів оригіналу за 28 березня 2012. Процитовано 27 березня 2012.
  13. Джеймс Кемерон завершив занурення на дно Маріанської западини. Lenta.ru. 26 березня 2012.
  14. Режисер Джеймс Кемерон став третьою людиною в історії, що досягли дна Маріанської западини. ИТАР-ТАСС. 26 березня 2012.
  15. Режисер "Титаніка" повернувся з найглибшого місця Землі, ВВС, 26 березня 2012
  16. NOAA Ship Okeanos Explorer: April 20 — July 10: Deepwater Exploration of the Marianas(англ.)
  17. Глибше не буває: хто живе у Маріанському жолобі. BBC Україна. 9 травня, 2016 рік.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.