Маріо Еміліо Боє

Маріо Еміліо Еріберто Боє (ісп. Mario Emilio Heriberto Boyé, 30 липня 1922, Буенос-Айрес — 21 липня 1992, Буенос-Айрес) — аргентинський футболіст, що грав на позиції нападника, зокрема, за клуби «Бока Хуніорс» та «Расінг» (Авельянеда), із кожним з яких по два рази ставав чемпіоном Аргентини. У складі національної збірної Аргентини — триразовий переможець чемпіонату Південної Америки.

Маріо Еміліо Боє
Маріо Еміліо Боє
Особисті дані
Народження 30 липня 1922(1922-07-30)
  Буенос-Айрес, Аргентина
Смерть 21 липня 1992(1992-07-21) (69 років)
  Буенос-Айрес
Громадянство  Аргентина
Позиція нападник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1941–1949 «Бока Хуніорс» 190 (108)
1949–1950 «Дженоа» 18 (12)
1950 «Мільйонаріос» 0 (0)
1950–1953 «Расінг» (Авельянеда) 84 (33)
1954 «Уракан» 20 (7)
1955 «Бока Хуніорс» 18 (5)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1945–1951 Аргентина 17 (7)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1941 року виступами за «Бока Хуніорс», в якому провів дев'ять сезонів, взявши участь у 190 матчах чемпіонату і маючи середню результативність на рівні 0,57 гола за гру першості. За цей час двічі виборював титул чемпіона Аргентини. 1946 року з 24-ма забитими голами за сезон став найкращим бомбардиром чемпіонату Аргентини.

1949 переїхав да Європи на запрошення італійської «Дженоа». В італійській команді продовжив демонструвати високу результативність, встигнувши відзначитися 12 забитими голами у 18 проведених іграх, включаючи покер у ворота «Трієстіни». Попри це вже наступного року гравець поспіхом повернувся до Південної Америки, зазначивши, що ані він, ані його дружина не змогли адаптуватися до життя у Генуї.

1950 року уклав попередній контракт з клубом «Мільйонаріос» із першості Колумбії, яка саме переживала наплив іноземних гравців, пов'язаний з високим рівнем платні у місцевих командах. Однак, провівши у Колумбії декілька місяців, тренуючись і беручи участь у товариських матчах, вирішив все ж таки повернутися на батьківщину, де його новою командою став «Расінг» (Авельянеда). У цій команді грав протягом 1950–1953 років, у перших двох сезонах допомагаючи їй вигравати чемпіонат Аргентини.

Згодом провів по одному року в «Уракані» та рідному «Бока Хуніорс», після чого завершив виступи на професійному рівні.

Виступи за збірну

1945 року був включений до складу національної збірної Аргентини на тогорічний чемпіонат Південної Америки, що проходив у Чилі. В рамках турніру, що завершився для аргентинців здобуттям сьомого титулу найсильнішої збірної континенту, взяв участь у чотирьох із шести матчів команди і відзначився одним голом[1].

Згодом Аргентина двічі поспіль захищала титул чемпіонів Південної Америки. На домашній континентальній першості 1946 року Боє вийшов в основі на першу гру турніру проти збірної Парагваю, проте був вилучений з поля наприкінці першого тайму гри і в решті матчів змагання участі не брав[2]. А на чемпіонаті Південної Америки 1947 року в Еквадорі відіграв в усіх семи матчах аргентинців, забивши чотири голи[3].

Загалом протягом семирічної кар'єри у національній команді провів у її формі 17 матчів, забивши 7 голів.

Помер 21 липня 1992 року на 70-му році життя в Буенос-Айресі.

Титули і досягнення
Аргентина: 1945, 1946, 1947
«Бока Хуніорс»: 1943, 1944
«Расінг» (Авельянеда): 1950, 1951

Примітки
  1. Чемпіонат Південної Америки з футболу 1945 на rsssf.com (англ.)
  2. Чемпіонат Південної Америки з футболу 1946 на rsssf.com (англ.)
  3. Чемпіонат Південної Америки з футболу 1947 на rsssf.com (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.