Марія Вітебська

Марія ймовірно походила з роду Ізяславичів Полоцьких, а саме їх вітебської гілки — Васильковичів, наслідних вітебських князів. Однак достеменно родовід Марії, і навіть ім'я її батька, невідомі. Князь Ярослав Васильович, як батько Ольгердової дружини, згадується лише в додатку до «Хроніки Биховця», де вміщено «Родовід вітебських князів», який є не зовсім правдивим, і виводить їх від великого князя володимирського Андрія Ярославича.

За Длугошем, матір'ю всіх синів Ольгерда була тверська княжна, ім'я якої він не називає. Пізніше, М. Кромер повторив за Длугоша ці відомості, але з доповненням, що тверську княжну називали Марією, разом з тим Кромер писав про отримання Ольгердом Вітебська через шлюб. Ще пізніше, М. Стрийковський дав відомості, що Ольгерд мав двох дружин — 1-у з Вітебська і 2-у з Твері. Джерело відомостей Кромера (частково) і Стрийковського стало відомо тільки в ХІХ ст. — «білорусько-литовський» літопис зразка «Хроніки Биховця», яку опублікував Т. Нарбут і де ім'я вітебської княжни написане як Анна, а збоку невідомою рукою виправлено на Марія. Немає визначеності, чи зроблена це поправка під впливом «Древа вітебських князів», додатки до «Хроніки Биховця». У «Хроніці Биховця» хронологія шлюбів Ольгерда плутана — вітебська княжна в ній 2-а дружина, а не 1-а, що достовірно відомо з надійних джерел. Тим часом, ім'я 2-й дружини — Уляни Тверської — точно відомо з її грамоти церкви в Озерищі. Плутанину вносить і ім'я, яке Уляна Тверська прийняла в іноцтві — Марина.

Дослідниками відзначено, що пізні джерела змішують імена Ольгердових дружин. За ними, або поруч, йдуть місцеві Вітебські уявлення, ніби Уляна навесні 1392 прийняла схиму з ім'ям Марія, в деяких варіантах Марфа, в Свято-Духовому монастирі. Однак відомо, що Уляна останні місяці жила в Києві, де перед смертю прийняла схиму і була похована в Києво-Печерській лаврі.

Таким чином, називати першу дружину Ольгерда вітебською княжною Марією, досить умовно. Тим не менше саме на першу половину XIV ст. припадає приєднання Вітебського князівства до Великого князівства Литовського, а джерела мовчать про те що це приєднання було насильним. Пізніше Ольгерд вважав Вітебщину своїм особистим «доменом» на відміну від решти литовських володінь які були спільними для усіх Гедиміновичів, і розпорядився нею на власний розсуд передавши другі дружині, Ульяні, з чого можна зробити висновок що Вітебщина була приєднана до Литви саме за допомогою шлюбу Ольгерда.

• Андрій (бл. 1328 — 12 серпня 1399) — князь полоцький і псковський;
• Дмитро (бл. 1329 — 12 серпня 1399) — князь брянський;
• Володимир (бл. 1330 — після 1395) — князь київський;
• Костянтин (бл. 1331–1398) — князь чернігівський;
• Федір (бл. 1332/1333 — бл. 1394) — князь ратненський і кобринський;
• Агрипина (бл. 1334–1393) — з 1354 року дружина князя Городецького-суздальського Бориса Костянтиновича.

• Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти . — Біла Церква, 2006.
• Tęgowski, J. Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. Poznań–Wrocław. 1999.