Марія де Монсеррат

Разом із Пауліною Медейрос, Армонією Сомерс, Кларою Сільвою та Сельвою Маркес Монсеррат належала до найважливіших жіночих голосів того, що Емір Родріґес Монеґал називав «середньовічним наративом Уругваю».

Вона народилася в Камагуеї на Кубі, але її батьки через два роки оселилися в Уругваї. У 17-річному віці Монсеррат видала книгу віршів «Arriates en flor», в якій можна виявити певний вплив Хуани де Ібарбуру[2]. Але найбільший успіх мали її новели, серед яких — повість «Портрет олівцем», яку критик Рубен Котело вибрав для своєї антології «Уругвайські оповідачі».[3] В ній Котело каже: «Вона намагалася зобразити Монтевідео, що живе, і деяких монтевідеанців, що зникають», щодо намагань авторки розв'язати «товстий клубок стосунків, який пов'язує родинні групи середнього класу, окремі з яких занепадають».

1951 року вийшла її театральна п'єса «Intermitencias» (режисерка Маргарита Ширгу).

У період з 24 лютого 1976 до смерті вона очолювала кафедру «Бартоломе Ідальго» в Національній академії літератури.

1999 року в томі № 174 «Колекції уругвайської класики» («Бібіотека Артигаса») опубліковано твір Монсеррат «El País Secreto», написаний у 1977 році.

Марію де Монсеррат відзначено премією «Золотий Канделябр» від «B'nai B'rith Uruguay».[4]

Монсеррат була матір'ю історикині і журналістки Марти Канесси, колишньої першої леді Уругваю та дружини колишнього президента Уругваю Хуліо Марії Сангінетті.