Маріїнський палац (Санкт-Петербург)
Маріїнський палац — один з палаців Санкт-Петербурга, важлива частина ансамблю Ісаакіївського майдану. Разом із Зимовим і Таврійським є одним з трьох «політичних» палаців міста, центр подій 1917 й 1991 років.
Маріїнський палац | |
---|---|
| |
Маріїнський палац Маріїнський палац (Росія) | |
Країна | Росія, Російська імперія і СРСР |
Територіальна одиниця | Санкт-Петербург |
59°55′51″ пн. ш. 30°18′34″ сх. д. | |
Стиль | еклектика (архітектура)d |
Архітектор | Штакеншнейдер Андрій Іванович |
Час заснування | 1839 |
Сучасний стан | об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd |
Розташування | Ісаакіївська площа |
Власник | Марія Миколаївна |
Сайт | assembly.spb.ru |
Маріїнський палац у Вікісховищі |
Історія
Побудований в 1839—1844 роках за проектом архітектора А.І. Штакеншнейдера для дочки Миколи I, Марії, що виходила заміж за герцога Лейхтенберзького[1][2]. З 1845 року палац став офіційною резиденцією князів Лейхтенберзьких в Санкт-Петербурзі. Маріїнський палац став першим самостійно побудованим Штакеншнейдером і найкращим його творінням[2].
Архітектура Будівлі з'єднує кілька стилів, що характерно для еклектики, проте деякі фахівці зупиняються на неокласицизмі або неоренесансі[1][2].
Палац розташований на південній стороні площі, уздовж Синього моста через річкуМийку. На цій ділянці землі, що у XVIII століччі належала генерал-фельдмаршалу Івану Григоровичу Чернишову, стояв палац, побудований в 1762—1768 Ж. Б. Валлен-Деламотом. У 1825-39 роки в ньому розміщувалося Миколаївське кавалерійське училище.
У 1884 році Маріїнський палац був викуплений в казну за 3 млн рублів з розстрочкою на тридцять років, з 1885 року в ньому розміщувався Державна Рада Російської імперії й Комітет міністрів Російської імперії (а з 1905 року, Рада міністрів Російської імперії). У квітні 1902 року у вестибюлі палацу терористом був смертельно поранений міністр внутрішніх справ Д.С. Сипягін.
Після Лютневої революції 1917 року Маріїнський палац зайняв Тимчасовий уряд Росії, що пропрацював тут до червня. З 7 серпня в ньому почала працювати Всеросійська комісія з виборів до Установчих зборів. Після жовтня 1917 року Маріїнський палац перейшов у відання Народного комісаріату та Вищої ради народного господарства. Після переїзду в 1918 році уряду в Москву в Маріїнському палаці розмістилися казарми Червоної Армії. Пізніше його займали різні установи. У 1928-1929 роках акціонерне товариство «Радянський турист» влаштувало в ньому гуртожиток на 1000 ліжок.
Восени 1929 року в Маріїнському палаці відкрилося Ленінградське відділення Промакадемії ВРНГ СРСР. Тут знаходилися гуртожиток Академії, аудиторії, кімнати персоналу та Кінотеатр. У 1940 році аудиторії й гуртожиток перейшли вищим курсам при ЦК ВКП(б).
У 1945—1991 рр. палац-місце роботи Ленради.
19-22 серпня 1991 року під час серпневого путчу палац став центром опору ДКНС в Ленінграді, навколо нього були зведені барикади.
З 1994 року — місце засідань міського парламенту — Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга.
Примітки
- Колектив авторів. Путеводитель по Ленинграду. — Ленинград : ЛЕНОБЛИСПОЛКОМА и ЛЕНСОВЕТА, 1933. — С. 114. — ISBN 9785040642496.
- Валерий Агронский. Архитектура России. — ЭКСМО, 2017. — С. 148. — ISBN 9785040615827.
Література
- Белякова З. И. Мариинский дворец (Серия: Дворцы и особняки Санкт-Петербурга). — СПб: Белое и чёрное, 1996
- Петров Г. Ф. Дворец у Синего моста: Мариинский дворец в Санкт-Петербурге. — СПб.: Logos, 2007. ISBN 978-5-87288-358-6
- Т. А. Петрова Дворец великой княгини Марии Николаевны-СПб Белое и чёрное, 1997
- Belyakova Zoia. Grand Duchess Maria Nikolayevna and her Palace in St.Petersburg,1994
- Веретин А. И., Петров Г. Ф. Мариинский дворец в истории Санкт-Петербурга и России. СПб. 1995г