Марі-Віктор Латур-Мобур де Фе
Марі-Віктор Латур-Мобур де Фе (*Marie Victor Nicolas La Tour-Maubourg de Fay, 22 травня 1768 —†11 листопада 1850) — французький військовий та політичній діяч часів Першої імперії, реставрації Бурбонів.
Марі-Віктор Латур-Мобур де Фе | |
---|---|
фр. Victor de Fay de La Tour-Maubourg | |
| |
Псевдо | Нікола |
Народився |
22 травня 1768 Ла-Мотт-де-Галор |
Помер |
11 листопада 1850 (82 роки) Даммарі-ле-Лі |
Країна | Франція |
Діяльність | політик, військовий очільник |
Знання мов | французька |
Учасник | Наполеонівські війни, Battle of Alexandriad, Битва під Аустерліцом, Битва під Єною та Ауерштедтом, Битва під Гейльсбергом, Битва під Фрідландом, Battle of Uclésd, Battle of Villafrancad, Battle of Medellínd, Битва при Талавері, Battle of Ocañad, Battle of the Geborad, Battle of Albuerad, Battle of Usagred, Бородінська битва, Битва при Бауцені, Battle of Lützend, Дрезденська битва і Битва під Лейпцигом 1813 |
Титул | маркіз |
Посада | Воєнний міністр Франціїd, пер Франції, посол і Governor of Les Invalidesd |
Військове звання | генерал |
Рід | Латур-Мобур |
Батько | Клод-Флорімон де Фе |
Мати | Марі-Франсуаза Ванчерон Бермон |
Нагороди | |
Життєпис
Народився 1768 року у м.Ла-Мотт-де-Галор. Походив з аристократичній родині Клода-Флорімона де Фе. Дитинство провів у родинному замку Мобур. У 1782 році записано до королівських мушкетерів — лейтенантом Бойольського полку. У 1785 році стає капітаном у полку Дофіна. У 1789 році стає молодшим лейтенантом королівської гвардії. Разом із своїм братом Марі-Шарлєм-Сезаром де Латур-Мобуром підтримав дії Генеральних штатів, а згодом Установчих зборів. Разом з тим підтримував ідею конституційної монархії. У 1792 році увійшов до Національної гвардії, служив помічником маркіза Лафайєта. Після падіння королівської влади втік до Голландії. Мешкав спочатку в Гамбурзі, а згодом у Брюсселі. Повернувся до Франції у 1799 році.
Відновлення його військової кар'єри на 1800 рік, коли він відправився до французької армії, яка знаходилася в Єгипті. Брав участь у битвах при Абукірі, Каїрі й Олександрії. Стає помічником-ад'ютантом генерала Клебера, а з 1801 року (після загибелі Клебера) — генерала Мену. За свої дії в цій компанії отримує звання полковника.
По поверненню до Франції знаходився в Рейнські армії, взяв активну участь у військовій кампанії 1805 року, відзначився у битві під Аустерліцем. 24 грудня цього року стає бригадним генералом. У військовій кампанії 1806 року проти Прусії проявив себе у битві під Єною, а у кампанії 1807 року — під Гейльсбергом й Фрідландом. Зазнав тяжких поранень. Того ж року стає дивізійним генералом.
У 1808–1812 роках на чолі кавалерійських корпусів брав участь у військовій кампанії в Іспанії та Португалії. Тут служив під головуванням маршалів Жана-Батіста Бессьєра, Клода Віктора, Сульта. Відзначився в усіх найбільших битвах. У 1808 році Наполеон I надав Латур-Мобур титул барона імперії. 23 червня 1811 року самостійно здобув перемогу над іспанцями у битві при Елвасі. У військовій кампанії проти Росії очолив 4-й кавалерійський корпус. У битві при Бородіно відзначився при атаці на Курганну висоту.
У військовій кампанії 1813 року командував 1 кавалерійським корпусом, відзначився у битвах при Бауцені, Вахау, Дрездені, Лейпцігу. Брав активну участь у військовій кампанії 1814 року. Отримує орден Почесного легіону.
Після реставрації Бурбонів Латур-Мобур став пером Франції, незабаром після цього графом. Під час Ста днів Наполеона Бонапарта залишився вірним королю Людовику XVIII й виїхав до Генту. За це після другого зречення Бонапарта був щедро винагороджений: у 1817 році стає маркізом, членом адміністративної ради Дому інвалідів. З 1819 до 1821 року був послом Франції у Великій Британії. Водночас займав посаду військового міністра, на цій посаді у 1820 році займався реорганізацією піхоти. У 1821 році призначається губернатором Дому інвалідів. Разом із Карлом X виїхав до Бельгії. У 1848 році повернувся до Франції. Помер 11 листопада 1850 року у м.Даммарі-ле-Лі.
На його честь названо бульвар у Парижі, а також одна із станцій паризького метро.
Родина
Дружина — Петроніла ван Риссель (д/н—1844)