Мар'їно (маєток Строганових)

Ма́р'їно — маєток графів Строганових (згодом князів Голіциних) ХІХ століття розташований між присілками Андріаново і Тарасово Тосненського району Ленінградської області за 60 км від Санкт-Петербурга. Об'єкт культурної спадщини РФ № 4710156000.

Мар'їно

59°25′05″ пн. ш. 30°54′10″ сх. д.
Країна  Росія
Розташування Тосненський район
Тип садиба
Перша згадка 1726

Мар'їно
Мар'їно (Росія)
 Медіафайли у Вікісховищі

Історія створення

1726 р. на землях, які належали Григорію Строганову, успадкованих його дружиною Марією Строгановою (Новосільцова), розпочалось будівництво садиби, яку згодом назвали в її честь[1].

1799 р. маєток, що належав сім'ї Строганових, перейшов у власність графові Павлу Строганову, а з 1817 р. перебував у власності його дружини, графині Софії Володимирівни Строганової, уродженої княжни Голіциної (1775—1845). Як єдина спадкоємиця маєтку Строганових, Софія Володимирівна займалась управлінням садиби (до 46 тис. осіб). Адміністрація маєтку, за бажанням Строганової, формувалась виключно з колишніх підданих. Кандидатів на різноманітні посади у маєтку виряджали до Європи для здобуття відповідної освіти за кошти господарки.  

1825 р. у Мар'їно заснували сільськогосподарську школу Строганових, у якій навчались 50 сиріт з пермських вотчин.  

18141817 рр. маєток перебудували під керівництвом архітектора Івана Колодіна (1788—1838); за його проектами було сформовано англійський парк і побудовано декілька паркових павільйонів (зокрема, фільварок).

У маєтку також працювали архітектори Мейер Х.Ф., Адам Менелас, Петро Садовніков.

1845 р. власницею «мар'їнського майорату» стає князівна Аделаїда (Аґлая) Павлівна Голіцина (1799—1882) — фрейліна, кавалерійна дама ордену св. Катерини дрібного хреста, з 1821 року дружина князя В. С. Голіцина (1794—1836).

1836 р. маєток успадкував її онук, князь Павло Павлович Голіцин[2], господарем якого був до 1914 року.

1914 р. садиба переходить у спадок до його сина, Сергія Павловича Голіцина (1898—1938, розстріляний).

Після Революції 1917 року маєток стає суспільною власністю.

У різні часи там розміщувались: Музей шляхетного побуту (до 1929 року), санаторій для членів Академії наук, Гірничо-геологічний НДІ АН, дитячий будинок, пансіонат для військового заводу.[3][4]

У Мар'їно проводив свої досліди лісівник Теплоухов О.Є.  

З 2008 року маєток Мар'їно, як приватна власність, належить Галині Георгівні Степановій.

Примітки

  1. Строганова Мария Яковлевна (урождённая Новосильцева)(1678—1734), с 1722 г. жена горнопромышленника Г. Д. Строганова. С 1724 г.
  2. Павел Павлович Голицын р. 18 май 1856 ум. 13 апрель 1916 — Родовод. Архів оригіналу за 11 березня 2013. Процитовано 4 березня 2013.
  3. Усадьбе Марьино исполнилось 200 лет
  4. История

Література

  • Гуренович М. А. Марьино (имение Строгановых-Голицыных) в творчестве художников Я. Ционглинского и А. Рубцова // Антикварный мир: отражение сути. Вестник антикварного рынка / Авторский проект Татьяны Гармаш. № 8/9. Декабрь 2015-январь 2016. Москва. С. 132—137.
  • Кузнецов С. О.. Марьино: несостоявшийся мемориал 1812 году // Наше наследие, 2002, № 61. С.31-34.
  • Кузнецов С. О. Марьино // Три века Санкт-Петербурга. Энциклопедия: в 3т. Том II. Девятнадцатый век. Книга четвертая. М-О. СПб., 2005. С.79-80.
  • Кузнецов С. О. Категорически запрещается сено оставлять в стогах…". Роль парка в борьбе за жизнь имения «Марьино» в 1917—1929 гг. // Плантомания. Российский вариант. Материалы XII Царскосельской научной конференции. СПб., 2006. С. 186—195.
  • Кузнецов С. О. Новые сведения о работах графини Строгоновой по переустройству лесного хозяйства в имении «Марьино» // Известия Санкт-Петербургской Лесотехнической академии. Вып. 177. СПб., 2006. С.207-225.
  • Кузнецов С. О. Строгоновы. 500 лет рода. Выше только цари. [Марьино]. — М-СПб: Центрполиграф, 2012. — 558 с — ISBN 978-5-227-03730-5

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.