Матильда I (графиня Неверу)

Народилась в сім'ї Петра II (сеньйора Куртене) та його першої дружини Агнеси (графині Неверу, Осеру і Тоннерру).

Матильда була спадкоємицею графств Невер, Осер і Тоннерр, як єдина жива дитина своєї матері, після смерті якої в лютому 1193 року всі графства опинилися під управлінням батька Матильди.

В 1198 році у Петра виник конфлікт з Ерве IV (сеньйором Донзі), через сеньйорію Жьєн, яку Ерве успадкував після смерті свого брата. В 1199 році, конфлікт переріс в війну, і в битві при Кон-сюр-Луарі 3 серпня[1], Петро був розбитий і потрапив в полон до Ерве. Він отримав свободу завдяки втручанню свого родича, французького короля Філіппа II, який однак, бажаючи мати Ерве в якості союзника для боротьби проти короля Англії, змусив Петра видати Матильду заміж за Ерве, а також передати під управління Ерве Невер. Передача Неверу була ратифікована королем Філіппом в жовтні 1199 року. Весілля Ерве і Матильди відбулось наступного року.

В 1205 році Ед III (герцог Бургундії) звинуватив Ерве в тому, що його шлюб з Матильдою є неканонічним, оскільки вони родичі четвертого ступеня. Папа Інокентій III велів провести розслідування, проте ніяких кроків для цього зроблено не було. Але в червні 1212 року папа, зацікавлений в тому, щоб змусити Ерве до укладення миру з абатами Везле, велів відновити розслідування. Тільки тоді Ерве, який в результаті розлучення втратив би Невер, був змушений піти на переговори з папою та укласти договір з абатом Везле. Залишилось питання про законність шлюбу. Інокентій деякий час не приймав ніякого рішення. Стурбований Ерве написав папі листа, в якому наголошував на тому, що шлюб триває вже досить давно і в ньому до того моменту народилося двоє дітей. Крім того він обіцяв прийняти хрест. В результаті 20 грудня 1213 року Інокентій III дарував Ерве папське прощення, яке оголосило його шлюб назавжди незаперечним.

В 1216 році Петро, батько Матильди, був обраний імператором Константинополя (Латинської імперії). В 1217 році, перед від'їздом в імперію, Петро передав Ерве та Матильді графство Тоннерр. Після його смерті в 1219 році, Ерве від імені Матильди пред'явив права на графство Осер. На графство також пред'явили претензії Філіпп II (маркграф Намюру), син Петра від другого шлюбу, і Роберт I (сеньйор Шампіньєля), брат Петра. Агнеса, дочка Матильди, звернулась за допомогою до папи Гонорія II, за підтримки якого графство Осер того ж року було передано Ерве та Матильді.

Ерве помер в 1222 році. Єдиний син Матильди і Ерве помер до 1214 року. Спадкоємицею графств стала їхня дочка Агнеса, яка успадкувала всі батьківські володіння. Вона ще в 1221 році була видана заміж вдруге за Гвідо II (графа-співправителя Сен-Поля), вірного слугу французького короля Людовика VIII. А всі три графства опинилися під одноосібним управлінням Матильди.

Матильда була щедрою і популярної правителькою. Її основною резиденцією став замок Дрюї. Саме в ньому 15 серпня 1223 прийняла статут, що дає місту Осер ряд свобод і пільг.

В 1225 році помирає дочка Матильди, Агнеса. В 1226 році Матильда виходить заміж за Гвідо IV (графа Форезу), якого вона зробила своїм співправителем. Того ж року при облозі Авіньйону був вбитий вдівець Агнеси, Гвідо II (граф-співправитель Сен-Поля). Матильда стала опікуном своїх малолінтіх онуків — Іоланди, Гоше та Марії.

В 1230 році Гвідо знову відновив війну проти абатства Везле, яку вели багато графів Неверу. Ця боротьба тривала три роки, поки абат Гішар не уклав мир, виплативши грошову компенсацію. Гвідо в 1235 році відправився в хрестовий похід і помер після повернення з нього в 1241 році.

В останні роки її правління загострилася проблема успадкування графств. Онук Матильди, Гоше, одружений з Іоанною (графинею Мортену), загинув в 1250 році, не залишивши спадкоємців. Спадкоємицею стала Іоланда, що мала від шлюбу з Арчибальдом IX (сеньйором Бурбону) двох дочок, які в 1248 році були видані заміж за двох синів герцога Бургундії Гуго IV. Іоланда померла в 1254 році, після чого спадкоємицею стала старша з її дочок - Матильда.

В 1257 році у Матильда передала частину свого майна абатству Рен'ї. 29 липня того ж року Матильда померла в замку Куланж. Її поховали в, заснованому нею, абатстві Реконфор поблизу Монсо-ле-Конт. Невер, Осер і Тоннерр успадкувала її правнучка Матильда Дамп'єрр.

• Матильда застала народження майже усіх своїх праправнуків, що на той час зустрічалось доволі рідко. ЇЇ перша праправнучка, майбутня графиня Неверу, Іоланда, народилась в грудні 1248, за 8 років до смерті Матильди.

• Robert Némo, Bernard Collette. Le château de Druyes. — Yonne, 1989.
• Berman, Constance H. (2018). The White Nuns: Cistercian Abbeys for Women in Medieval France. University of Pennsylvania Press.
• Bouchard, Constance Brittain (1987). Sword, Miter, and Cloister: Nobility and the Church in Burgundy, 980–1198. Cornell University Press.
• Evergates, Theodore (2007). The Aristocracy in the County of Champagne, 1100–1300. University of Pennsylvania Press.
• Kupfer, Marcia (2003). The Art of Healing: Painting for the Sick and the Sinner in a Medieval Town. Pennsylvania State University Press.
• Perry, Guy (2013). John of Brienne: King of Jerusalem, Emperor of Constantinople, c. 1175–1237.
• Sot, Michel; Lobrichon, Guy; Depardon, Marie-Hélène (2006). Les gestes des évêques d'Auxerre. Volume 2. Belles lettres.

• COMTES de NEVERS (COURTENAY, DONZY, BURGUNDY). Foundation for Medieval Genealogy (англ.). Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 24 грудня 2011.
• Histoire d'Auxerre, de Nevers et de Tonnerre du IXème au XIVème (фр.). Архів оригіналу за 7 лютого 2012. Процитовано 24 грудня 2011.
• Mathilde de Courtenay, Herrin von Donzy, Gräfin von Nevers (нім.). Die Genealogie der Franken und Frankreichs - Die fränkischen Adelsgeschlechter des Mittelalters. Архів оригіналу за 4 травня 2012. Процитовано 24 грудня 2011.