Мауля Абд ар-Рахман бен Хішам
Мауля́ Абд ар-Рахма́н бен Хіша́м (Абд ар-Рахман, Абдаррахман; *1789 або 1790 — †1859) — султан Марокко з 1822 року.
| Мауля Абд ар-Рахман бен Хішам | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1779[1] Фес, Марокко |
| Помер |
28 серпня 1859 або 24 серпня 1859 Мекнес, Марокко |
| Країна |
 Марокко |
| Національність | араби[2] |
| Діяльність | політик |
| Знання мов | арабська |
| Посада | султан Марокко |
| Рід | Алауїти |
| Батько | Moulay Hicham[3] |
| Діти | Мухаммед IV (султан Марокко) |
Походить із династії Алауїтів (Філалідів). Подавив повстання племен та відкинув реформи Слімана в релігійні сфері та стосунках з Європою. Після взяття Францією Алжиру в 1830 році намагався в 1830-32 роках зайняти Тлемсен та інші райони західного Алжиру, внаслідок надавав підтримку Абд аль-Кадіру, який визнав себе його васалом та намісником, в 1843 році надав йому притулок на території Марокко.
Зазнав поразки в ході франко-марокканської війни 1844 року, почав проводити курс на модернізацію держави (однак ці дії не зачіпали інтересів дервішських орденів). Намагався створити регулярну армію, ввів систему монополій, яка поставила під контроль держави всю внутрішню та зовнішню торгівлю. Тим не менш посилення позиції Великої Британії в Марокко примусило підписати ар-Рахманом англо-марокканський договір 1856 року, який фактично відкривав Марокко для європейської торгівлі.
Література
- Африка. Енциклопедичний довідник. Т.1-2. Москва, 1986