Абд аль-Кадір
Абд аль-Ка́дір (Абд аль-Кадер, Насір ад-Дін ібн Мухіддін аль-Хасані; 6 вересня 1808 — 26 травня †1883) — керівник повстання алжирців проти французьких колонізаторів у 1832-47 роках, національний герой Алжиру. Поет, оратор, знавець арабо-мусульманської культури, збирач рідкісних книг та рукописів.
| Насір ад-Дін ібн Мухіддін аль-Хасані | |
|---|---|
| араб. عبد القادر الجزائري | |
 Фото Абд аль-Кадіра | |
| Ім'я при народженні | алж.-араб. عبدالقادر |
| Народився |
6 вересня 1808 Гетна |
| Помер |
26 травня 1883 (74 роки) Дамаск |
| Поховання | Дамаск і El Alia Cemeteryd |
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Османська імперія |
| Діяльність | Поет, оратор, знавець арабо-мусульманської культури, збирач рідкісних книг та рукописів, керівник повстання алжирців проти французьких колонізаторів у 1832-47 роках. |
| Відомі учні | Abd al-Majid al-Khanid |
| Знання мов | арабська |
| Учасник | Battle of Mactad, Q28717526?, Q28717525?, Q28717513?, Q28717517?, Battle of Beni Meredd, Battle of the Smalad, Q28717530?, Second Assault of Dellysd, Q28717532?, Q28717524?, Q28717511?, Battle of the Col des Beni Aïcha (1846)d, Iron Gatesd, Battle of Mazagrand, Q20089803?, Q20089710?, Q22249018?, Battle of Sidi-Brahimd, Q2888902?, Q2890463?, Bataille de la Sikkakd, Q27250853? і Battle of Oued Aslafd |
| Титул | Султан |
| Посада | Султан |
| Військове звання | емір |
| Конфесія | сунізм і іслам |
| Родичі | Razzaq Abd Al-Qadrd |
| Брати, сестри | Ahmad ibn Muhyi al-Din al-Jaza'irid |
| Нагороди |
 Великий Хрест ордена Почесного легіону  Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря  |
| |
Біографія
Народився в містечку Гетна, поблизу Маскари. Аль-Кадір походив з сім'ї Мухіддіна, шейха племені хашим, керівник (мукаддама) алжирської гілки релігійного братства кадірія (Дервішські ордени); фактично успадкував його владу. Отримав релігійно-філософську освіту в Алжирі, здійснив разом з батьком в 1825-28 роках поїздку по країнам арабського Сходу. Сприяв створенню народних шкіл.
З 1831 року брав участь у збройній боротьбі з французькими колонізаторами. У листопаді 1832 року був вибраний племенами західного Алжиру еміром та створив державу (Держава Абд аль-Кадіра), яка протистояла французьким колонізаторам до 1847 року (формально визнав себе васалом та намісником марокканського султана Абд ар-Рахмана, що надавав йому підтримку). Прийняв титул емір аль-мумінін (повелитель правовірних).
Зазнав поразки в 1843 році від Франції, відступив зі своїми військами в Марокко, з 1845 року знову вів військові дії на території Алжиру. У 1847-52 роках в полоні у Франції. В 1853-55 роках жив в Бурсі (Османська імперія), потім до кінці життя — в Дамаску, займаючись літературою та богослов'ям. У часи християнського погрому в Дамаску в 1860 році виступив за зупинення ворожнечі між друзами та маронітами та врятував від смерті тисячі християн Дамаска.
Див. також
Література
- Африка. Енциклопедичний довідник. Т.1-2. Москва, 1986
- Большой энциклопедический словарь. В 2 т. Т. 1 / под ред. А. М. Прохорова. — М. : Советская энциклопедия, 1991. — С. 6. — ISBN 5-85270-015-0. — ISBN 5-85270-042-8.(рос.)
- Оганисян Ю. С. Абд-эль-Кадир. — Москва : Молодая гвардия, 1968. — Т. 478. — 176 с. — (Жизнь замечательных людей) — 100 000 прим.