Махута Тафіао

Махута народився в регіоні Ваїкато приблизно в 1854 чи 1855 році. Він був старшим сином короля маорі Тафіао та його першої дружини Гери Нгапора. Під час Новозеландських земельних війн у 1860-х роках королівська родина евакуювалась до Нгаті-Маніапото - краю, що сьогодні відомий як «Земля Короля» (англ. King Country). Саме там Махута виріс у традиційній культурі маорі[2].

У 20-річному віці Махута одружився з Те Марає, дочкою Амукете Те Кереі, маорійського вождя, вбитого у битві при Рангірірі у 1863 році[3]. Махута мав п'ятьох синів: Те Рата (успадкував королівський титул), Тайпу, Тумате, Тонга та Те Рауангаанга.

Махута Тафіао серед членів уряду Седдона (1898 рік)

Тафіао, батько Махути, помер у серпні 1894 року і 15 вересня того ж року Махута став королем маорі.

На межі ХІХ та ХХ століть маорі спіткала низка криз, передусім демографічних й економічних, зумовлених нестачею земель. Завдяки ряду угод з колоніальною владою (в тому числі й через долучення до роботи Законодавчої ради), Махута відновив авторитет королівського титулу серед маорі.

Махута був членом Законодавчої ради Нової Зеландії з 22 травня 1903 року до 21 травня 1910 року. Ліберальний уряд двічі призначав його міністром без портфеля та членом Виконавчої ради (у міністерстві Седдона з 22 червня 1903 року до 21 червня 1906 року та в тимчасовому міністерстві Голла-Джонса з 21 червня 1906 року до 6 серпня 1906 року)[4]. На час своєї роботи у Законодавчій раді Махута тимчасово делегував свій королівський титул молодшому брату Те Фероферо Тафіао[5].

Під час правління Махути були створені перші суди Маорійського королівського руху за участі суддів, секретарів та реєстраторів.

Останні ж роки правління Махути були сповнені родинних проблем у маорійській королівській сім'ї.

Помер Махута у Ваахі 9 листопада 1912 року і був похований на горі Таупірі (як його батько і дід)[2].

• Біографія Махути