Мацинський Іван
Іван Миколайович Мацинський (9 квітня 1922, Меджилабірці — 14 березня 1987, Пряшів) — український поет, перекладач та видавець у Словаччині, вчений-культуролог, журналіст. Історик словацької літератури.
Мацинський Іван | ||||
---|---|---|---|---|
Псевдо | Taras Ostapčuk Cyns‘kyj[1] | |||
Народився |
9 квітня 1922[2][3] Меджилабірці, Пряшівський край[2][3] | |||
Помер |
14 березня 1987 (64 роки) Пряшів, Пряшівський край | |||
Країна | Чехословаччина[3] | |||
Національність | Руси́ни[2] | |||
Діяльність | поет | |||
|
Громадський лідер українських поселень на Прящівщині.
Біографія
Народився у містечку Меджилабірці на Східній Словаччині в родині залізничника. Навчався в Руській учительській семінарії у Пряшеві, Вищій школі суспільних наук у Празі та на філософському факультеті Університету ім. П.Шафарика у Пряшеві, який не закінчив –з останнього курсу з політичних мотивів був виключений.
Спочатку писав російською мовою, але під впливом української літератури перейшов на літературну українську мову.
Працював директором Українського національного театру, завідував Відділом української літератури Словацького педагогічного видавництва у Пряшеві. Був одним з організаторів україномовного журналу «Дукля» та Української секції Спілки письменників Словаччини, яку довший час очолював. Активно працював в громадсько-культурному житті українців Пряшівщини.
Творчість
Автор шести поетичних збірок, прозових творів і наукових досліджень з карпатоукраїнської літератури, перекладів із словацької та чеської мов, Зокрема: автор збірок віршів «Білі хмари» (рос. м., 1949) «Наша мова» (укр. і рос., 1956), «Зимова ніч» (укр., 1961), «Карпатські акорди» (укр., 1962), «Вінки сонетів» (укр., 1986).
Його зусиллями видано найповнішу збірку перекладів творів провідного словацького поета-романтика Яна Ботта, яку високо оцінила українська критика, зокрема Григорій Кочур:
...Це майже повне видання Боттової поетичної спадщини (не ввійшли в нього, зрозуміло, нечисленні переклади Яна Ботта і ще з десяток віршів, що становлять менший інтерес). Повнотою та ретельністю відзначаються примітки. По-друге, вступна стаття - це щось зовсім виняткове. Досить сказати, що вона займає 230 сторінок. Отже, - ціла монографія, в якій ідеться про життя і творчість поета та, крім того, простежено весь шлях розвитку словацької літератури на широкому історико-культурному тлі, та ще й у контексті з літературами найближчих сусідів. ...Іван Мацинський справді-таки довершив літературний подвиг, зробивши приступною для українського читача Боттову поезію
У 1966 році в Чехословаччині розпочався процес радикальних політичних та культурно-громадських реформ, кульмінацією яких була «Празька весна» 1968 року. З Праги ці реформи перекинулися на Пряшівщину, де їх провідним захисником і популяризатором став Мацинський. У 1970-80 роках І. Мацинський систематично й цілеспрямовано займався перекладами словацької поезії. На українську мову І. Мацинський переклав майже всю поетичну творчість чотирьох навизначніших представників словацьої романтичної поезії — Яна Ботту, Сама Халупку, Янка Краля, Андрія Сладковича. В 1981—1989 роках було видано 4 книги їх вибраних поезій: «Досвітні ватри» (Пряшів, 1981), «Провесни сонячний неспокій» (Пряшів, 1984), «Орлами сизими підспіване» (Пряшів, 1987), «Вибрані твори» (Пряшів, 19889). Перу Мацинського-перекладача також належать книги класиків словацької поезії Сама Халупки «Провесни сонячний неспокій» (1984). Янка Краля «Орлами сизими проспіване» (1987), Андрея Сладковича «Вибране» (1989). Кращі наукові праці Мацинського: «Десять років професіональної сцени українського населення» (1958), «Буквар, що пережив дві інквізиції» (1965), монографії «Розмова сторіч» (1965), «Кінець 18 — 1 пол 19 ст. та життя і творчість Василя Довговича» (1985). Сюди також належать літературно-критичні дослідження словацьких поетів-романтиків, «Словник українських рим» . Однією з проблем, яка постійно присутня у творчості Мацинського є проблема історичної національної спільності карпатських русинів-українців з українцями по той бік Карпат. На цю тему є його велика історична праця «Розмова сторіч»
Лауреат премії ім. Івана Франка.
УКРАЇНСЬКА МОВА (уривок)
З “Кобзаря” - у світ вікно, із “Русалки Дністрової” ще й сьогодні п’єм вино. Дивна п’янкість браги тої стала любою давно, і Шевченко, і Шашкевич біля рідного села це не шепіт комишевий і не лепет кришталевий заростів та джерела.
Це їх слово, слово, слово, що запліднює пісні: наче бджоли клопітні, ті слова в погожі дні облітають гарячково луки й обшири земні. Звідусюди чуть нові ще незнані співи досі, бо земля, хребти її - пелюстки в чудовій рожі.
Примітки
- Czech National Authority Database
- Databáze Vojenského historického archivu
- Evidence zájmových osob StB (EZO)
Джерела
- Ян Ботто українською мовою. Кн.: Григорій Кочур. Література і переклад. Т.2, С.938-939. К., 2008, вид-во «Смолоскип».
- Неврлий М. Від Пряшева до великої України // Літературна Україна. — 2011. — 21 липня. — С. 12.
- Федака Д. Іван Мацинський //Під синіми Бескидами: антологія поезії та малої прози українських письменників Словаччини. — Ужгород: Закарпаття, 2006. — С. 77 — 79.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
- Мацинський І. Концепції, безконцепційність і — де ти, концепціє нашого культурного життя? Дукля. 1965. № 1. С. 1–20.
- Штраус Ф. Поетичні переклади І. Мацинського / Ф. Штраус // Дукля. — 1994. — № 5. — С. 51-54.
- Кобаль Т. Символічний пласт словацької лексики в українському перекладі І. Мацинського / Т. Кобаль // Дукля. — 1998. — № 1. — С. 44-49.