Машина часу (роман)

«Машина часу» (англ. The Time Machine) — роман Герберта Веллса, написаний у 1895, перший науково-фантастичний роман письменника. Вперше «Машину часу» було видано у 1888 році у скороченому журнальному вигляді як оповідання під назвою «Аргонавти Хроносу», а в січні-травні 1895 року в журналі «New Review» роман видано повністю під назвою «Повість мандрівника у часі». Окреме видання з'явилося в травні 1895 року. З цього і наступних книжкових видань було видалено один епізод.

«Машина часу»
Автор Герберт Веллс.
Назва мовою оригіналу The Time Machine
Країна Велика Британія
Мова англійська мова
Тема подорожі у часі
Жанр темпоральна фантастика, науковий роман, романтичний роман, антиутопічний роман, фантастичний роман, науково-фантастичний роман і постапокаліптичий романd
Видано 1888
Видано українською 1977
Перекладач(і) Микола Іванов
Попередній твір Вибрані розмови з дядькомd
Наступний твір Чудовий візит

Українською роман вперше було перекладено в 1977 році Миколою Івановим у складі збірника «Війна світів»[1].

«Машина часу» стала одним з перших літературних творів, де описано мандри людини у часі за допомогою техніки. Основна частина цього порівняно невеликого за обсягом твору описує світ майбутнього (802701 рік), куди відправляється безіменний Мандрівник в часі. У книзі описано два види істот, на яких перетворилася людина в ході класового поділу. Морлоки — нащадки робітників, що мешкають в підземному світі і обслуговують машини. Вони набагато менші і слабші за сучасну людину, покриті шерстю і погано переносять сонячне світло. Елої — нащадки колишньої еліти суспільства, слабкі і тендітні істоти, абсолютно не пристосовані для праці. І ті, й інші за довгі тисячоліття існування, що не вимагало розумової діяльності, практично позбулися розуму та перетворилися на напівтварин.

Сюжет

Мандрівник в часі ділиться з оповідачем та ще кількома людьми (Психологом, Дуже Молодим Чоловіком, Провінційним мером, Лікарем) своїми ідеями щодо можливості переміщення в часі, як одному з вимірів. Він заявляє про свій винахід — Машину часу, яку вже встиг випробувати. Один з його гостей, Дуже Молодий Чоловік, захоплено описує можливості подорожей в минуле, проте Мандрівник в часі називає проблеми, такі як привернення зайвої уваги і невідповідність історичних знань дійсності. На доказ своїх слів про винахід Мандрівник в часі приносить модель машини часу. Її роботу, однак, присутні сприймають за фокус. Бачачи недовіру, винахідник показує повнорозмірну машину, на якій обіцяє побувати в інших епохах та в зазначений час повернутися.

Із запізненням, Мандрівник в часі виходить зі своєї лабораторії брудний та стомлений. Привівши себе до ладу, Мандрівник в часі запрошує гостей до курильної кімнати послухати свою довгу розповідь.

Вирушаючи у подорож, він спочатку перенісся лише на кілька годин у майбутнє. Впевнившись у роботі машини, Мандрівник продовжив подорож, в ході якої спостерігав зникнення лабораторії, зміни пір року, виникнення нових будівель, поки машина не дала збій. Мандрівник опинився під час граду перед камінним сфінксом 802701-го року. Скоро його помітили тендітні з вигляду люди, чотири фути заввишки[2], одягнені в туніки і красиві з вигляду. Трохи побувши з ними, Мандрівник зауважив, що ці люди, елої, лише розважаються, а величні будівлі навколо пошкоджені від часу та частково зруйновані. З побаченого Мандрівник зробив висновок, що потрапив у часи занепаду людства, який настав після епохи загальної рівності й достатку.

Ввечері Мандрівник виявив зникнення машини часу і страх людей перед сфінксом. В ході безуспішних пошуків, він звернув увагу на колодязі, над якими тремтіло повітря. Познайомившись з жінкою Віною, яку врятував, коли вона потопала в річці, Мандрівник довідався про страх тогочасного людства перед темрявою і підземеллями. Вдосвіта ж йому вдалося помітити якихось істот неподалік.

На четвертий день перебування в майбутньому, Мандрівник в часі, ховаючись від спеки в руїнах, побачив схожу на лемура істоту, що втекла вглиб. В нього виникла думка про розділення людства на два види, де нащадки капіталістів ведуть безтурботне життя на поверхні, а нащадки робітників — працюють під землею. Ще за два дні Мандрівник наважився спуститися в один з колодязів, де виявив підземних людей, морлоків, які обслуговували різноманітні машини для забезпечення елоїв, а натомість вночі тих же елоїв поїдали. Відбившись від морлоків, він зумів вибратися на поверхню.

Зрозумівши, що це морлоки забрали машину часу, Мандрівник поставив собі за ціль повернути її. Для здійснення задуманого він навідався з Віною в колишній музей, де добув сірники й камфору. Вони розвели багаття в лісі, та воно вночі згасло і обох оточили морлоки. Втративши Віну, Мандрівник відбився від нападу та добіг до сфінкса. Він знайшов свою машину за дверима в п'єдесталі сфінкса і, відбивши новий напад, вирушив далі в майбутнє.

Мандрівник зупинився в часі, коли сонце досягло фази червоного гіганта, а Земля припинила обертання навколо своєї осі. Зустрівши велетенських крабів, Мандрівник в часі перескочив у тридцятимільйонний рік, де застав остаточне запустіння планети. Після цього він вирішив повернутися в свій час та перенісся до лабораторії на кілька годин після початку своєї подорожі.

Скінчивши розповідь, Мандрівник в часі зібрався в наступну подорож, підготованіший, після чого, за словами оповідача, більше не повертався.

Видалений епізод

У видаленому епізоді, одразу після знаходження машини часу та втечі від морлоків, Мандрівник в часі опиняється на покритій інеєм рівнині. Він бачить невеликих істот, покритих сірим хутром, яких описує подібними на кроликів чи кенгуру, і вбиває одну каменем. На цих істот нападають велетенські багатоніжки, тож Мандрівник переноситься у наступний день. На тому місці лишаються кістки, з яких Мандрівник робить висновок, що з'їдена багатоніжками істота походила від людини. Він продовжує переміщення в часі, спостерігаючи сповільнення обертання Землі.

Цей епізод під номером 11 входив до складу твору в травневому номері «New Review» (1895), але був видалений з подальших видань редактором Вільямом Ернестом Генлі через зображення «повної дегенерації людства». Проте епізод публікувався й надалі як додаток під назвою «Сіра людина» (англ. The Grey Man)[3].

Адаптації
Постер фільму 1960 року

Кіно й телебачення
  • «Машина часу» (1949) — телевистава.
  • «Машина часу» (1960) — фільм.
  • «Машина часу» (1978) — фільм.
  • «Машина часу» (2002) — фільм.
  • «Машина часу» (2003) — анімаційний фільм.

Комікси
  • «Машина часу» (1956) — частина серії «Ілюстрована класика» (англ. Classics Illustrated) видавництва Gilbertond.
  • «Машина часу» (1976) — № 2 в серії «Класичні комікси Marvel» (англ. Marvel Classics Comics). Початково видано в чорно-білому варіанті Pendulum Press 1973 року.
  • «Машина часу» (1990) — серія коміксів від Eternity Comics, у 1991 перевидана як графічний роман.

Відгалуження
  • «Час після часу» (англ. Time After Time, 1979) — фільм, де винахідник машини часу намагається завадити злочинцеві — втікачеві до майбутнього.
  • «Час після часу» (англ. Time After Time, 2017) — серіал за мотивами фільму.

Переклади українською
  • Велз, Г. Машина часу; пер. з англ. М. Іванов. – Одеса: Держлітвидав України, 1929. – 116 с.[перевірити]
  • Веллс Г. Машина часу / Герберт Джордж Веллс; пер. з англ. М. Іванов // Машина часу. — Х. : Фоліо, 2003. — С. 33–106.

Примітки
  1. Інформація про переклад українською.
  2. 1,2 метра
  3. The Grey Man - Wikisource, the free online library. en.wikisource.org. Процитовано 11 вересня 2015.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.