Маґнус III Босоніг

Син Олафа III, короля Норвегії, та Тори, королівського коханки. після смерті батька у 1093 році Маґнус став королем — спочатку разом з номінальним володарем Гоконом, сином короля Маґнуса II, а з 1094 році повністю одноосібним королем.

Маґнус III проводив доволі агресивну зовнішню політику. За час його правління вплив Норвегії значно виріс. У першу чергу Маґнус відновив вплив у Скандинавії та на півночі Британських островів.

У 1097 році Маґнус III розширив межі Норвегії за рахунок шведської області — Геталанд. Проте дії Інґе I, короля Швеції, змусили короля Маґнуса відступити.

У 1098 році він спорядив військо з 60 кораблів та 5 тисяч вояків, які знову підкорили Оркнейські острови. Після цього захопив острів Мен, землі вдовж Велса та Корнуола. Маґнус III завадив просуванню норманських загарбників до північновелського королівства — Гвінеду. Вирішальна бива між норвежцями та норманами відбулася біля острова Анґлесі. В ній перемогу здобув Маґнус III, а очільник норманів граф Шрусбері загинув. Після цього Маґнус уклав мирний договір з Едгаром, королем Шотландії. Цей договір закріплював за Норвегією Оркнейські, Гебридські острови та острів Мен. Після цього Маґнус III у 1099 році повернувся до Норвегії.

У 1100 розпочалася нова війна Норвегії із Швецією за частину Гетеланду. Вона скінчилася без суттєвих результатів. 1101 року в Кингахелі (область Бохуслен) було укладено мир між Магнусом III, королем Новрегії, Інґе I, королем Швеції, Еріком I, королем Данії.

1102 року став королем Дубліну. 1103 році Маґнус III здійснив новий похід до Ірландії на підтримку Миуїртарха О'Брайєна, короля Мюнстера. Головним завданням союзників було захоплення Ольстера та Коннота. Втім цей військовий похід Маґнуса виявився невдалим. В одній з битв 24 серпня 1103 року Маґнус III загинув.

Дружина — Марґарет, донька Інґе I, короля Швеції.

Діти:

• Ейстейн (1080—1123)
• Сіґурд (1090—1130)
• Олаф (1099—1115)
• Гаральд (Д\Н — 1136)
• Раґнхільда
• Тора

• Jesch, Judith. ‘Norse Historical Traditions and Historia Gruffud vab Kenan: Magnús berfættr and Haraldr hárfagri’, // Gruffudd ap Cynan: a Collaborative Biography, K. L. Maund (ed) 1996, 117–48.
• Power, Rosemary. «Magnús Barelegs’ Expeditions to the West», Scottish Historical Review lxvi (1986), 107-32; «The Death of Magnus Barelegs», SHR lxxiii (1994), 216-22; and «Magnus Barelegs, the War Hollow and Downpatrick», Ulster Local Studies 15, no.2 (Winter 1993), 40-54.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Маґнус III Босоніг