Медіобазальні відділи кори головного мозку

Медіобазальні (медіальні) відділи кори головного мозку — утворення древньої (archicortex), старої (paleocortex) й проміжної або перехідної (periallocortex) кори, що зберігають тісні зв'язки з неспецифічними ядрами таламуса, базальними гангліями й іншими структурами, наприклад, ретикулярною формацією та ядрами проміжного мозку.[1] У концепції А. Р. Лурії про три функціональні блоки мозку медіобазальні відділи великих півкуль належать до першого, енергетичного блоку, основна функція якого полягає в регуляції рівня активації (тонусу) головного мозку. Зазначається, що ці відділи вивчені мало, проте наявні дані показують важливу роль медіобазальних відділів кори в регуляції станів мозку, людських потягів і емоцій, управлінні тонусом кори.[2] Також описано порушення свідомості й вибірковості психічних процесів, зокрема пам'яті, за уражень даних мозкових структур.[3]

Історія вивчення

Спочатку медіобазальна кора й деякі пов'язані з нею відділи мозку об'єднувалися дослідниками в структуру, що називається «нюховий мозок», проте надалі необхідність виділення такого утворення не підтвердилася. На наступному етапі вивчення виникло поняття «вісцеральний мозок» — цю назву запропонували через зв'язок медіобазальних відділів з верхніми частинами стовбура мозку й структурами гіпоталамуса, функції яких пов'язані з роботою вегетативної нервової системи.

Пізніше почали з'являтися дослідження, що підтверджують участь медіобазальних відділів кори головного мозку не тільки у вегетативній регуляції, а й у регуляції елементарних потреб і афектів. На сучасному етапі вивчення цієї структури відбувається поділ функцій скроневих і лобових часток медіобазальної кори на основі досліджень локальних уражень мозку в даних зонах.[2]

Сучасні дослідження скроневої епілепсії виділяють медіальну область скроневих часток до первинних осередків виникнення нападів. Завдяки тісним зв'язкам цієї області з багатьма структурами мозку процес збудження швидко поширюється на лобові частки й неспецифічні структури мозку, з якими пов'язана медіобазальна кора. Внаслідок цього хворі зі скроневою епілепсією мають важкі порушення свідомості й пам'яті, що також виявляються за ураження даних зон і можуть мати інші причини виникнення.[1][4]

Ураження лобових медіобазальних відділів

Ураження лобових часток медіобазальних відділів кори головного мозку відносно непогано вивчено в нейропсихології. З'ясовано, що за цих порушень сприйняття, складні рухи й мова залишаються частково збереженими, однак остання стає млявою та монотонною. У хворих з ураженнями медіобазальних лобових відділів кори основним порушенням є чітке зниження тонусу й швидка стомлюваність, внаслідок чого будь-які дії досить швидко закінчуються проявами акінезії, що схожа на ступор. Настрій таких хворих коливається між байдужістю та депресією, тугою.

Є також більш специфічні прояви ураження лобових медіобазальних відділів. Центральними дефектами в одних випадках стають порушення свідомості, в інших — пам'яті. Хворі з подібними дефектами часто можуть бути дезорієнтованими в часі й просторі, не здатними впізнати знайомих людей або навіть розповісти свій життєпис. Порушується вибірковість пам'яті — в оповіданнях хворого присутні безконтрольні неправдиві вигадки, конфабуляції. У важких клінічних випадках стан хворого наближається до онейроїдного.[2]

Ураження скроневих медіобазальних відділів

Дослідження неврологів доводять те, що ураження скроневих відділів медіобазальної кори веде до виникнення нюхової й смакової агнозій, за яких людина не може впізнавати запахи або відчувати смак.[5] Помилково дані порушення визначають в класичній нейропсихології як скроневий синдром, оскільки медіобазальні області належать до першого функціонального блоку мозку.[2]

Додаткова інформація
  • З огляду на особливості зв'язку медіобазальної лобової кори з базальними гангліями й залученість цих відділів в регуляцію поведінки, зокрема в гальмування імпульсивних і неадекватних реакцій, деякі дослідники пропонують розглядати ці структури мозку як четвертий функціональний блок мозку — блок «регуляції адаптаційних процесів».[6]
  • Дослідження хворих з внутрішньомозковими пухлинами скроневих часток підтверджує те, що специфічні психічні розлади за ураження медіобазальних відділів кори головного мозку не спостерігаються.[7]

Примітки
  1. Зенков Л. Р. Ронкин М. А.. Психические и поведенческие нарушения при идиопатических генерализованных эпилептических расстройствах // Московский государственный психолого-педагогический университет. — 2011. — № 4 (3 листопада). — С. 1—8. — ISSN / 2413-4317 1994-1617 / 2413-4317.
  2. Лурия А.Р. Основы нейропсихологии, etc. — Издательство Московского университета, 1973.
  3. A.R. Luria, E.D. Homskaya, S.M. Blinkóv, Macdonald Critchley. Impaired selectivity of mental processes in association with a lesion of the frontal lobe // Neuropsychologia. — 1967. — Т. 5, вип. 2 (1 травня). — С. 105–117. — ISSN 0028-3932. — DOI:10.1016/0028-3932(67)90012-7.
  4. Казаковцев Б. А.. Психические расстройства при эпилепсии. — Прометей, 2015. — С. Глава 3. — ISBN 978-5-9906134-7-8.
  5. Можаев С. В., Скоромец А. А., Скоромец Т. А.. Нейрохирургия. — 2-е изд. — ГЭОТАР-Медиа, 2009. — С. Глава 2. — ISBN 978-5-9704-0922-0.
  6. Цветкова Л.С. Цветков А.В. Говердовская И.А. Нарушения познавательных процессов при поражении белого вещества: реальна ли «Проводниковая афазия»?. — Общество с ограниченной ответственностью «Аэтерна», 2015.
  7. Лукшина А. А., Ураков С. В., Лошаков В. А.. Психические нарушения при внутримозговых опухолях височных долей // Журнал неврологии и психиатрии им. С. С. Корсакова : журнал. — 2011. — 3 листопада. — С. 25—29.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.