Психічний розлад

«Психічний розлад» не є точно визначеним терміном, але в МКХ-10 під ним детально описана визначена група клінічних симптомів або поведінкових ознак, які у більшості випадків завдають страждання і перешкоджають особистісному функціонуванню. Також зазначено, що ізольовані соціальні відхилення або конфлікти без особистісної дисфункції не повинні включатися до групи психічних розладів[1].

Для тлумачення терміна «психічний розлад» використовується визначення способом негації — його визначають як відсутність психічного здоров'я; або ж як комплекс характеристик і моделей поведінки, які не є частиною нормального розвитку особистості чи культури.

Всесвітня організація охорони здоров'я визначає психічне здоров'я як стан добробуту, за якого кожна людина може втілити свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно та плідно працювати, а також здійснювати внесок у життя своєї спільноти[2].

Термін психічний розлад може мати спеціальні визначення у національній юриспруденції, психіатрії та психології.

Деякі з психічних розладів виникають на ранньому етапі індивідуального розвитку, інші є наслідком соціального життя.

Психічні розлади можуть бути розділені традиційно на психотичний розлад або психоз (англ. psychoses), тобто хворобливі стани, в яких наявні маячні ідеї, галюцинації, порушення свідомості, велике порушення емоцій і настрою, з'єднані з розладами мислення і діяльності, і непсихотичні розлади, що охоплює неврози й інші типи невротичних розладів (наприклад, адаптивні реакції), частина психосоматичних розладів, розумова відсталість, більшість груп органічного розладу особистості, алкогольні залежності та зловживання іншими речовинами, деякі сексуальні відхилення. Цей поділ не є точним, оскільки в ході деяких непсихотичних розладів, наприклад наркоманія, можуть з'явитися психотичні симптоми (наприклад, порушення свідомості).

Виокремлення більшості різних психологічних^{[прояснити]} розладів, що застосовуються в даний час в класифікації, такій як DSM або МКХ-5-10, зроблені в основному з практичних міркувань, пов'язаних з правилами поведінки медичної, соціальної та правової. Крім того, автори цих класифікацій використовують більш загальний термін «розлад» (англ. Disorder), щоб уникнути серйозних сумнівів стосовно терміна «хвороба» (англ. disease або англ. illness). А втім, деякі джерела використовують терміни «психічний розлад» і «психічне захворювання» як взаємозамінні, за винятком відмінностей між конотацією цих термінів чи винятками.

Більш вузьким способом визначення «психічних розладів», є ідентифікація психозу. Поняття розладів, пов'язане з поняттями психічного здоров'я, нормальної поведінки і його патології.

Всесвітня організація охорони здоров'я сформулювала критерії психічного здоров'я, відхилення від яких можуть розглядатися як ознака психічного розладу:

• усвідомлення та відчуття безперервності існування, постійність, ідентичність фізичного і психічного «Я»;

• відчуття подібності переживань в однотипних ситуаціях;

• критичне ставлення до себе, підсумків своєї діяльності;

• відповідність психічних реакцій силі й частоті впливів, соціальних ситуацій та обставин;

• здатність корегувати свою поведінку;

• планування своєї діяльності, реалізація цих планів;

• здатність змінити власну поведінку відповідно до ситуації[3].

• [F00 F09] Органічні, в тому числі симптоматичні, психічні розлади
• [F10 F19] Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин
  

  Роки життя з поправкою на інвалідність для психоневрологічних станів на 100 000 жителів 2004 року, за країнами. Жовте — менше 2200, червоне — більше 4200.
• [F20 F29] Шизофренія, шизотипові стани та маячні розлади
• [F30 F39] Розлади настрою (афективні розлади)
• [F40 F49] Невротичні, пов'язані зі стресом та соматоформні розлади
• [F50 F59] Поведінкові синдроми, пов'язані з фізіологічними розладами та фізичними чинниками
• [F60 F69] Розлади зрілої особистості та поведінкові розлади
• [F70 F79] Розумова відсталість
• [F80 F89] Розлади, пов'язані з психологічним розвитком
• [F90 F98] Розлади поведінки та емоцій, які починаються здебільшого в дитячому та підлітковому віці
• [F99 F99] Неуточнений психічний розлад[4]

Уявлення про те, що є, а що не є психічним розладом, змінюються разом із часом. Так, гомосексуальність з XIX ст. до 50—70-х рр. ХХ ст. вважалася психічним розладом, однак наукові дослідження довели, що це не так. На відміну від розладів особистості, психічні розлади мають конкретно-особистісне значення, пов'язане із порушенням нормального соціального функціонування особи, що не мало місце у переважній більшості випадків гомосексуальності[5]. Сама по собі сексуальна орієнтація не може розглядатися як розлад, вона може бути розладом, тільки якщо у зв'язку з нею виникають психологічні проблеми (пункт F 66)[6].

У європейському регіоні кількість психічних розладів у різних країнах коливається від 1 % до 6 %, у більшості країн також — від 1 % до 6 %. У ринкових та пострадянських країнах Європи, за розрахунками на 1990 р., найпоширенішими розладами були депресія, біполярні порушення та шизофренія, які охоплювали понад 9,5 % усіх хвороб та інвалідностей загалом[7].

Поширені психічні розлади охоплюють: депресію, яка уражає близько 264 мільйонів осіб, біполярний розлад, який уражає близько 45 мільйонів душ, деменцію, яка уражає близько 50 мільйонів, і шизофренію та інші психози, якими страждає близько 20 мільйонів людей у всьому світі[8].