Межиріцька стоянка

Межиріцька стоянка — пізньо -палеолітична стоянка мисливців на мамутів. Розташована в с. Межиріч в Канівській громаді Черкаської області, на мисі, в межиріччі р. Рось та р. Росави, 12 км на захід від р. Дніпро.

Місце Межиріцької стоянки

Палеолітичні культурні рештки пам'ятки залягають на глибині 2,5 — 3,5 м від сучасної земної поверхні. Датування радіокарбоновим методом на пробах кісток різних тварин, у тому числі й мамута, дозволило визначити вік стоянки у досить вузьких межах — близько середини 15 тисячоліття до н. е. Для побудови 4-х жител було використано рештки десятків мамутів, зібраних, найпевніше, на залягаючих неподалік місцях з численними рештками цих тварин.

Історія дослідження

Відкриття

Стоянка Межиріч була випадково відкрита восени 1965 року, одним із місцевих жителів З. Н. Новицьким. При споруджені льоху на глибині близько 2-х метрів він натрапив на нижню щелепу мамута. Про свою знахідку він сповістив вчителя місцевої школи Р. В. Головка, а той, у свою чергу, сповістив Інститут зоології АН УРСР.

Перші обстеження стоянки проводилися співробітником Інституту зоології АН УРСР Володимиром Свистуном, який і зробив припущення про відкриття нової стоянки пізнього палеоліту. Для підтвердження цього факту на літо 1966 були заплановані археологічні розкопки.

Перший етап дослідження

Перший етап дослідження стоянки безпосередньо пов'язаний з діяльністю Підоплічка Івана Григоровича, який протягом 1966—1974 керував розкопками. За цей час було відкрито 3 житла з кісток мамута.

Підоплічко Іван Григорович — дослідник стоянки 1966—1974 роках

Подальші дослідження

Подальші дослідження проводилися впродовж 1976—1983 під керівництвом археолога М. І. Гладких та палеозоолога Н. Л. Корнієць. Основні роботи тоді проводились на ділянці яку займав IV господарсько-побутовий комплекс. В 1989 було досліджено ділянку площі між І та IV господарсько-побутовими комплексами.

Протягом 2002—2008 рр. дослідження пам'ятки продовжила спільна українсько-французька експедиція під керівництвом Д. Ю. Нужного, Ст. Пеана та П. С. Шидловського. Основні дослідження стосувалися вивчення господарських об'єктів та культурного шару навколо стоянки.

Опис стоянки
Реконструкція Межиріцької стоянки в Японії

Разом на будівництво споруди було використано 385 кісток, у тому числі великі уламки великих кісток, які не відігравали ролі опори. Житлова споруда займала площу 42 м2 за зовнішніми розмірами. Внутрішня, житлова площа, складала 23 м2. Для притиснення шкур, що покривали каркас споруди, у надцокольній частині слугували 13 черепів мамонтів. Для цієї ж мети було використано 30 лопаток та близько 40 трубчастих і тазових кісток, що були розташовані над цокольною частиною споруди, а також 35 бивнів, що знаходилися на даху. Опорою для споруди, на думку І. Г. Підоплічка, слугували жердини товщиною до 7-10 см.

Характерною рисою межиріцької стоянки був паркан із трубчастих кісток напівдорослих та дорослих мамонтів, що відгороджував вхід до житла з півдня. Цей паркан складався з вкопаних 5 стегнових, 6 плечових, 1 великої степної і 2 тазових кісток мамонта, що зберегли майже вертикальне положення. Ймовірно, він прикривав зовні фасадні частини біля головного вході, що були зроблені зі шкіри або тонких жердин та створював два бічних проходи, один з яких вів до зовнішнього південно-східного вогнища.

Якщо виключити 95 нижніх щелеп мамонта, використаних на облицювання цокольної частини житла, 4 черепа, 3 плечові кістки і декілька бивнів, що знаходилися всередині споруди, ряд уламків великих кісток, що не відігравали опорної ролі, загалом виходить, що на побудову каркаса межиріцької стоянки використано 201 кістку мамонта: черепів — 42, лопаток — 30, плечових кісток — 11, ліктьових кісток — 1, променевих кісток — 1, тазових кісток — 11, стегнових кісток — 55, великих гомілкових кісток — 3, хребців — 47.

Поруч із першою стоянкою згодом було знайдено другу. Ця споруда була набагато біднішою першої, оскільки тут було розміщено по колу тільки 18 черепів мамутів.[1]

Координати — 49.63257, 31.42677[2]

Карта
Межиріч-карта

На одному з бивнів мамонта, знайденого на стоянці, зображено примітивну схему місцевості. Можливо, це найдавніша мапа, знайдена на території України. Вона складається з семи рядів зображень.

Експозиція

На основі кісток, зібраних на місці Межирицької стоянки, було реконструйовано її вигляд. Вона представлена в експозиції Національного науково-природничого музею НАН України (м. Київ). Ця споруда неодноразово експонувалася в країнах Західної Європи та Японії.

Примітки
  1. Загадки «хижин» из костей мамонтов // Сайт paleontologylib.ru(рос.)
  2. Доісторична Україна – Google Мої карти. Google My Maps. Процитовано 28 листопада 2019.

Література
  • Пидопличко И. Г. Позднепалеолитические жилища из костей мамонтов на Украине. — Киев: Наук. думка, 1969. — 164 с.
  • Пидопличко И. Г. Межиричские жилища из костей мамонтов. — Киев: Наук. думка, 1976. — 240 с.
  • Нужний Д. Ю., Шидловський П. С. Індустріальна варіабельність господарських об'єктів першого житла Межиріцького верхньопалеолітичного поселення // Актуальные проблемы первобытной археологии Восточной Европы. — Археологический альманах, № 20 (сборник статей). — Донецк: «Донбас», 2009. — С. 203—218.
  • Гладких М. І., Рижов С. М. Між першим та четвертим житлами межиріцького поселення// Vita Antiqua. — 2009.- № 7-8. — С. 72-73
  • Pidoplichko, I. H. (1998) Upper Palaeolithic dwellings of mammoth bones in the Ukraine: Kiev-Kirillovskii, Gontsy, Dobranichevka, Mezin and Mezhirich, Oxford: J. and E. Hedges. ISBN 0-86054-949-6.
  • Pidoplichko, I. H. (1978) The Mezhirich mammoth-bone houses, U.S. Geological Survey. ISBN B0006WZGIS.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.