Мелвуд

Мелвуд є базою «Ліверпуля» з 1950-х років. Поле раніше належало місцевій школі святого Франциска Ксаверія. Майданчик використовувався для заняття ігровими видами спорту, і святі отці Меллінг і Вудлок, що викладали в школі, вчили хлопчиків грати у футбол. На згадку про цих священиків і їх працю поле одержало назву по перших складах їхніх імен [1].

У 1959 році, коли Біл Шенклі очолив «Ліверпуль», Мелвуд перебував у жахливому стані. Саме під керівництвом шотландського тренера була проведена модернізація, яка дозволила стати базі однією з самих передових в Англії. Тут він представив свою систему тренувань, на яких футболісти грали п'ять на п'ять, щоб засвоїти головний принцип Шенклі — «Віддавай пас і рухайся» (англ. Pass and Move).

Традиційно гравці зустрічалися та переодягалися на Енфілді та сідали в клубний автобус, який відвозив їх у Мелвуд. Після тренування автобус відвозив їх назад на Енфілд, де вони приймали душ, переодягалися та їли. Таким чином Шенклі міг бути впевнений, що його гравці правильно «остудили» м'язи, і мав можливість уберегти їх від травм. Можливо, саме цей прийом дозволив «Ліверпулю» стати чемпіоном у сезоні 1965/1966 років, використавши по ходу сезону лише 14 гравців, двоє з яких провели всього по парі матчів.

У січні 2001 року «Ліверпуль» розпочав роботи зі зведення Павільйону Тисячоліття — сучасного комплексу для гравців і тренерів, розробленого за участю Жерара Ульє. Французький фахівець виступив також головним натхненником цього проекту.

У Мелвуді є критий простір для запрошених спостерігачів. Тренування починаються рано вранці. Гравці повинні прибути приблизно до 9 ранку. Друга частина тренувань проводиться ввечері.