Мельник Михайло Спиридонович

Життєпис

Михайло Мельник народився в селянській родині.

Освіта

Закінчив історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Після закінчення працював учителем.

У 1970-х навчався в аспірантурі Інституту історії АН УРСР.[1]

Дисидентство

1972 року за читання своїх віршів біля пам’ятника Тарасу Шевченку в Києві в річницю його перепоховання в Україні, за 20 днів до захисту дисертації, виключений з аспірантури Інституту історії АН УРСР.

У 1973 році Михайла Мельника звільнили з учительської роботи та виключили з партії. Проживаючи з родиною у Погребах, працював сторожем і брав активну участь в акціях протесту проти переслідувань українських письменників, правозахисників, неодноразово звертався до преси з протестами проти порушень прав людини.

14 липня 1978 року, під час відвідання Києва, на вулиці в Дарниці Михайла Мельника затримали й обшукали.

24 жовтня 1978 року влада спробувала звинуватити його в намірі обікрасти крамницю. Співробітники Комітету державної безпеки СРСР обіцяють посприяти влаштуватися на роботу за фахом, якщо не буде спілкуватися з Оксаною Мешко.

З листопада 1978 року Михайло Мельник став членом Української Гельсінської групи та її кореспондентом.

16 лютого 1979 року Михайло Мельник відіслав до редакції газет «Радянська Україна» та «Молодь України» листа з проханням втрутитися у справу Василя Овсієнка, де писав: «Адже не може не турбувати той факт, що на Україні практично кожна людина, яка відбула покарання за ст. 62, ч.1 КК УРСР, через короткий термін (1-3 роки) вимушена або еміґрувати, або знову опинитися в тюрмі.»

6—7 березня 1979 року відбулися обшуки в багатьох місцях у справі Олеся Бердника, у тому числі в Михайла Мельника. В нього вилучили весь творчий і науковий архів — 15 тек. Зникли результати всієї його літературної та наукової діяльності. 23 березня 1979 року, після самогубства Михайла Мельника, в Г. Міняйла, затриманого і обшуканого на вулиці, вилучили єдиний уцілілий від обшуку екземпляр збірки віршів Михайла Мельника «Календар пам'ятних дат».

Смерть і поховання

Після обшуків Михайло Мельник написав прощального листа дружині і, щоб захистити її та двох своїх доньок від переслідувань, уночі з 9 на 10 березня 1979 року наклав на себе руки.

Могила Михайла Мельника у Погребах, 2016 рік

Михайла Мельника поховали 11 березня 1979 року в Погребах. Похорон відбувався під наглядом агентів Комітету державної безпеки СРСР. Друзів небіжчика — Павла Стокотельного та Оксану Мешко — затримали по дорозі на похорон. Стокотельного відвезли до КДБ і допитали у справі Олеся Бердника, а Оксану Мешко протримали в КДБ до кінця похорону без будь-якої причини.

У квітні 1981 року з дружиною Михайла Мельника декілька разів бесідували співробітники Київського УКДБ, застерігаючи її від «неблагонадійних» знайомств.

Родина

Мав дружину та двох доньок:

  • Оксана, 1969 р. н.;
  • Богдана, 1973 р. н.

Вшанування

8 листопада 2006 року указом Президента України «за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод» Михайла Мельника посмертно нагородили орденом «За мужність» I ступеня.[2]

25 грудня 2015 року на честь діяча назвали вулицю Михайла Мельника у Броварах.[3][4]

Див. також

Примітки
  1. Будинок Секції суспільних наук НАН України 1960, де працювали відомі вчені, діячі культури. Звід пам'яток історії культури
  2. Указ Президента України № 937/2006. Верховна Рада України. 08.11.2006
  3. Про перейменування вулиць та провулків м. Бровари Архівовано 2016-01-25 у Wayback Machine., . Рішення Броварської міської ради № 52-04-07 від 25.12.2015. Оприлюднене 28.12.2015
  4. У Броварах з'явились вулиці на честь Степана Бандери, Небесної Сотні та героїв АТО. Маєш право знати. 25.12.2015

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.