Мельхіор

Мельхіо́р (нім. Melchior, від імені винахідників Майо́ і Шорьє́ (фр. Maillot, Chorier) — група сплавів міді (основа) переважно з нікелем (5-30%), а також з Fe (приблизно 1%) та Mn (близько 1%). Винайдений у 1819 році.[1]

П'ять швейцарських франків з мельхіору

Характеристики

Основні характеристики: сріблястий колір, висока корозійна стійкість, температура плавлення 1170 °С; 1443 К (залежить від складу сплаву), пластичний, добре обробляється тиском (ріжеться, карбується) в холодному і гарячому стані, паяється, полірується. За зовнішніми характеристиками мельхіор схожий на срібло, але володіє більшою механічною міцністю і не темніє. Має високу стійкість проти корозії як у повітрі, так і у воді, добре обробляється, тому є добрим металом для карбування монет. В залежності від складу, мельхіор може бути електронегативним відносно морської води. У XIX столітті до мельхіору відносили сплави Cu-Ni-Zn (нейзильбери) та посріблену латунь.

Застосування
  • З мельхіору виготовляють ювелірні вироби, посуд, термоелементи, точні резистори і т. і.
  • Використовується у виробництві високоякісних деталей морських човнів.
  • У виробництві медичних приладів.

Див. також

Примітки
  1. Український радянський енциклопедичний словник: том 2; с. 378
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.