Меморіальний комплекс «Борцям за волю України» (Володимир)

Меморіальний комплекс «Борцям за волю України» (Володимир) — меморіальний комплекс на Лодомирському кладовищі у Володимирі, на могилі 10 або 12 вояків Армії УНР, що загинули у бою за Володимир-Волинський у січні 1919 р. та 19 невпізнаних в'язнів Володимирської в'язниці, розстріляних НКВС 22 червня 1941 р.

Лодомирське кладовище. Меморіал борцям за волю України

Поховання 1919 року
Братська могила 12 козаків Володимир-Волинського загону Армії УНР на кладовищі м. Володимир, які загинули за місто в боях з поляками в 1919 році. 1928 р.

Поховання 1941 року

22 червня 1941 р. у Володимирській в'язниці відбулось вбивство працівниками НКВС 36 ув'язнених. З розстріляних 19 залишились неопізнаними і були поховані поряд з могилою 1919 р.

З ініціативи Володимир-Волинського Окружного Товариства «Просвіта» і Міської Управи за дозволом Окружного Комісара Вільгельма Вестерхайде збудовано великий пам'ятник (висота трьох хрестів — до 4 м, ширина пам'ятника 10 м, довжина — 21 м).

Спорудженням пам'ятника керували Яків Залузький та його помічник Володимир Жулковський.

В неділю 25 жовтня 1942 р. відбулося посвячення могили. Спершу відслужено в Успенському соборі Службу Божу церковно-слов'янською з українською вимовою та проповіддю, а потім Службу українською мовою, О 13-й годині розпочався урочистий похід до місця поховання. У поході брали участь комбатанти армії УНР та УГА, відділ міської поліції, духовенство, учні різних шкіл з хрестами, хоругвами, вінками, національними прапорами в супроводі церковних хорів і духового оркестру[1]. Ця подія, названа у нацистській пресі "Всенародним святом" сталася між двома розстрілами єврейського населення міста, коли більшість його вже було знищено за участі загонів поліції.

На плиті було викарбувано імена загиблих і напис «Розстріляним у Володимир-Волинській в'язниці». У фондосховищі історичного музею зберігається декілька світлин на яких невідомим фотографом зафіксовано далеку осінь 41 року, коли місцеві робітники зводили цей меморіал[2]. У 1944 р. комплекс був знищений радянською владою, з роками заріс кущами і деревами.

1952 р. зруйнований пам'ятник став предметом цікавості кількох учнів місцевої школи № 2, які підняли надмогильну плиту й прочитали напис. Цей епізод став одним із пунктів звинувачення на судовому процесі 1954 р. проти юнаків, яких було засуджено на різні терміни ув'язнення[3].

Відновлення 1989 року

У 1989 р. Трохим Романюк, колишній політв'язень та воїн УПА, і Ярослав Царук, місцевий краєзнавець, розчистили обидві занапащені могили. Комплекс було взято під опіку місцевим осередком НРУ, який відновив первісне оформлення.

Опис

Обидві братські могили з'єднано бетонним бортом завдовжки 21 м. На могилах — бетонні стели з рельєфними хрестами, посередині між могилами — бетонний моноліт з таким самим хрестом і білою мармуровою таблицею. На таблиці тризуб і текст: «Борцям, полеглим за волю України в 1919, 1920, 1939, 1941 р.» Комплекс освячено 22 квітня 1990 р.

Примітки
  1. Всенародне свято у Володимирі // Нова доба (Берлін), №48, 29 листопада 1942
  2. http://volodymyrmuseum.com/istorychni/145-naystrashnisha-tayemnytsya-dvadtsyatoho-stolittya-volodymyra-volynskoho-rozstrily-nkvs-u-mistseviy-tyurmi
  3. Скальський В. Могили вояків Армії УНР у Володимирі-Волинському // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Науковий збірник. Випуск 55. — Луцьк, 2015. — С. 236—241.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.