Менат

У стародавній єгипетській релігії, Менат (давньоєгип. mnj.t, суч. араб. منات) — ім'я богині Хатхор[1][2], і тісно пов'язаний з нею артефакт, що інколи використовувався як музичний інструмент[3] (як і систр). Починаючи з часів правління Аменхотепа III менат став асоціюватися з культом богині Мут[4][2].

Менат — намисто кінця XVIII династії єгипетських фараонів

Опис

Менат ділиться на кілька частин. Одна із них у вигляді плескатої таблички, що називається Егіда (від грецького «щит»), яку носили на грудях. З одного кінця коштовними мотузками до неї кріпилися пасма з бісеру, що були закріплені у вигляді пучка (або веселки). Інші ж кінці егіди були прив'язані до пластинки, яка бовталася на спині власника та виконувала роль противаги.[5] Егіда часто виготовлялася з фаянсу (кераміки), але іноді використовували й інші матеріали — шкіру, бронзу тощо.[6] Даний артефакт часто був присутній на мальованих і видовблених зображеннях подій та божеств, якось пов'язаних з Хатхор.

Застосування

Артефакт, іменування якого дещо відрізнялося ієрогліфічним написанням, ніж ім'я богині Хатхор,[1] використовувався двома способами:

  • часто його носили у вигляді захисного амулета (ним навіть хизувалися сини Хатхор та, іноді, священний бик Апіс).[7]
  • тримався у руці за ручку-пластинку і застосовувався жрицями Хатхор, як брязкальце.[8]

За легендами намисто повинно було приносити удачу й захищати власника від злих духів. За часів правління Рамессидів (XIX та XX династії фараонів, які складають останні дві третини періоду, відомого як Нове Царство)[9] вірили, що менат оберігав і в потойбічному житті, тому його нерідко клали в могилу разом з небіжчиком, як могильний дар. У побуті жінки одягали це намисто сподіваючись на вдалу вагітність та міцне здоров'я, а чоловіки зазвичай носили його як символ мужності.[10]

Жриці Хатхор використовували менат як шумовий ударний інструмент. Менат вважався жіночим інструментом. Жінки-музикантки і співачки трясли менат та систр перед статуями божеств. Спільне звучання систра та мената імітувало шелест заростей папірусу під час вітру.[4]

Галерея
  • Менат на зображенні могили Нахта
  • Жінка тримає в руках систр і менат. Дейр ель-Медіна , бл. 1400 рік до н. е.
  • Менат на рельєфі в храмі Хатхор в Дендері

Примітки
  1. Ерманн & Ґрапов Wörterbuch der aegyptischen Sprache im Auftrage der deutschen Akademien том 2, 75.18-76.3.
  2. Ерман, Йоганн Петер Адольф і Герман Ґрапов (1926-1953). Wörterbuch der aegyptischen Sprache im Auftrage der deutschen Akademien. 6 томів. Лейпциг: J. C. Hinrichs’schen Buchhandlungen. с. 2–4, 18–76.
  3. Армор, Роберт А. (2001). Боги та міфи Стародавнього Єгипту (англійською). American Univ. in Cairo Press. с. 91.
  4. F. Ayad, Mariam (2009). God's Wife, God's Servant: The God's Wife of Amun (ca.740-525 BC) [Божа дружина, Божий слуга: Божа дружина Амона (бл. 740-525 рр. до н.е.)] (англійською). Routledge. с. 228. ISBN 9781134127931.
  5. Ст. Біанкі, Повсякденне життя нубійців — с. 202.
  6. Сайт: Petrie Museum Collection - search for menat
  7. Ван дер Турн і співавт., Словник божеств і демонів у Біблії — с. 70.
  8. Дж. Харт The Routledge Dictionary Of Egyptian Gods And Goddesses, (англійською). Routledge 2005 — с. 65
  9. Манфрес Луркер, Lexikon der Götter und Symbole der alten Ägypter, 1974 Шерц — с. 132
  10. Венді Доніґер, Merriam-Webster's Encyclopedia of World Religions — 709 сторінка

Додаткова література
  • Роберт А. Армор, "Боги та міфи Стародавнього Єгипту", American Univ. in Cairo Press 2001
  • Джордж Харт, The Routledge Dictionary Of Egyptian Gods And Goddesses, Рутледж 2005
  • Манфрес Луркер, Lexikon der Götter und Symbole der alten Ägypter, 1974 Шерц
  • Стівен Роберт Біанкі, Повсякденне життя нубійців, Greenwood Press 2004
  • Венді Доніґер, Merriam-Webster's Encyclopedia of World Religions, Merriam-Webster 1999
  • Карел ван дер Турн, Пітер Віллем ван дер Хорст, Боб Бекинґ, Вм. Б. Еердманс, Словник божеств і демонів у Біблії, Wm. B. Eerdmans Publishing 1999
  • Ерман, Йоганн Петер Адольф і Герман Ґрапов, ецп. 1926-1953. Wörterbuch der aegyptischen Sprache im Auftrage der deutschen Akademien. 6 томів. Лейпциг: J. C.
  • Hinrichs’schen Buchhandlungen. (Передруковано Берлін: Akademie-Verlag GmbH, 1971).

Див. також

Зовнішні посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.