Менгу-Тимур
Мангу-Тимур (у літописі Мангутемір) — онук Батия, хан Золотої орди з 1266 року, чоловік Абіш-хатун. Помер у 1282 році.
| Менгу-Тимур | |
|---|---|
| монг. Мөнхтөмөр | |
 Менгу-Тимур | |
| 6-й хан Золотої Орди | |
| Початок правління: | 1266 |
| Кінець правління: | 1282 |
|
| |
| Попередник: | Берке |
| Наступник: | Туда-Менгу |
|
| |
| Дата народження: | 13 століття |
| Місце народження: | невідомо |
| Дата смерті: | 1282 |
| Місце смерті: | Сарай-Бату |
| Династія: | Чингізиди |
| Батько: | Тукан |
Історичні факти
Під час правління Менгу-Тимура Золота орда отримала незалежність від Монгольської імперії. При ньому татари разом з володимиро-суздальськими князями здійснили напади на Візантійську імперію (приблизно 1269-1271), Литву (1275), Кавказ (1277).
Від імені Менгу-Тимура написані і перші, що дійшли до нас, ярлики титулярному Київському митрополиту Кирилу (1267) про звільнення церкви від сплати данини Золотій Орді.
Генуя, що прагнула за підтримки Візантії монополізувати торгівлю на Чорному морі, 1266 року добилися від Менгу-Тимура передачі їм у володіння Кафи (сучасна Феодосія), що стала пізніше центром їхніх Причорноморських колоній.
Література
- Греков Б. Д., Якубовский А. Ю. Золотая Орда и её падение. М.-Л., 1950.(рос.)
- Менгу-Тімур у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- Мазуркевич М. Генуэзские консулы города Кафы // Записки Одесск. общества истории и древностей. — Г.ІІІ. — Одесса: Гор. типография, 1853. — С. 352—355. (рос.)