Батий

В тюркських мовах Бату означає «західний», тобто Бату-хан — західний хан. Батий був організатором походів монголів у Східну Європу у 1237-1243 роках.

У 1237-1238 роках його війська захопили Волзьку Болгарію. У 1238 році Батий здійснив завоювання земель руських князів: Рязанського та Владимирського князівств, зруйнувавши стару Рязань, Пронськ, Суздаль, Володимир на Клязьмі та Козельськ, що не хотіли підкорятися хану[1]. Однак значна частина міст скорилася хану і не була зруйнована. У 1239 роках монголи побороли безпосередньо й Русь, узявши Переяслав і Чернігів. У грудні 1240 року Батий заволодів Києвом. У 1241 році, пройшовши через руські Галичину і Волинь, його військо вторглося до Польщі, Угорщини і Далмації. Проте — ослаблені тривалою боротьбою з руськими князівствами, монголи зазнали низку поразок у Чехії та Угорщині і 1242 року повернулися до берегів Волги.

Батий завершив похід на Захід у 1242 році, дізнавшись про смерть хана Угедея. Війська відійшли на Нижню Волгу, яка стала новим центром улусу Джучі. На землях від Іртиша до Дунаю виникла велика (монгольська) багатонаціональна держава — Золота Орда зі столицею Сарай-Бату (Палац Батия).

У 1243-1246 роках усі руські князі визнали залежність від правителів Золотої Орди і Монгольської імперії. Володимирський князь Ярослав Всеволодович був визнаний найстарішим в Руській землі, йому передано розорений монголами в 1240 Київ. У 1246 Ярослава викликали в Каракорум і там отруїли. Михайло Чернігівський убитий в Золотій орді (він відмовився пройти язичницький обряд, не зрадивши православну віру). Сини Ярослава — Андрій та Олександр також вирушили в Орду, а з неї в Каракорум і отримали там, перший — Володимирське князівство, а другий — Київ і Новгород (1249). Андрій прагнув протистояти монголам, уклавши союз з сильним князем Південної Русі Данилом Романовичем Галицьким. Це призвело до ординського карального походу 1252. Татарське військо на чолі з Неврюєм розбило Ярославичів Андрія і Ярослава. Ярлик на Володимир рішенням Батия передано Олександру Невському.

У тестя і союзника Андрія — Данила Галицького відносини з Батиєм складалися по-іншому. Данило вигнав зі своїх міст ординських баскаків і завдав поразки ординському війську на чолі з Куремсою в 1254.

На курултаї 1246 каганом обрали Гуюка, давнього недруга Батия. Гуюк помер у 1248, і в 1251 четвертим великим ханом обраний лояльний Батию Мунке (Менгу), учасник Європейської кампанії 1236-1242. Для його підтримки Батий прислав свого брата Берке з військами.

Батий мав сина Сартака, який став його наступником 1256 року. За деякими відомостями його сином був також Тихомир, предок відомого волоського роду Бессарабів, родоначальник багатьох молдавських і волоських господарів.

Слід також звернути увагу на те, що сини Батия Сартак і Тихомир, були християнами-несторіанами, племінник Петро Ординський став відомим православним святим і чудотворцем, дочка Сартака Феодора одружилася з руським князем з роду Рюриковичів — Глібом Васильковичем і стала таким чином родоначальницею багатьох відомих родів Московії і Російської імперії, а син Тихомира став родоначальником відомого роду господарів Молдавії — Бессарабів.

• Навала Батия
• Золота Орда

1. Егоров В. Историческая география Золотой Орды в XIII–XIV вв.
2. Татаро-монголы в Азии и Европе. Сборник статей Архівовано 25 вересня 2008 у Wayback Machine.
3. Б. Д. Греков, А. Ю. Якубовский. 3олотая Орда и её падение Архівовано 20 квітня 2012 у Wayback Machine.
4. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
5. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
6. Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.

• А.Г. Плахонін. БАТИЙ, Бату, Саїн-хан // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 200. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.