Менюк Георгій Миколайович
Менюк Георгій (Джордже) Миколайович (20 травня 1918, Кишинів — 8 лютого 1987, Кишинів) — молдовський радянський письменник. Перекладач на молдовську мову творів української літератури та інших літератур СРСР. Народний письменник Молдови з 1982 року.
| Менюк Георгій Миколайович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Г. Менюк на поштовій марці Молдови. | ||||
| Народився |
20 травня 1918 Кишинів | |||
| Помер |
8 лютого 1987 (68 років) Кишинів | |||
| Поховання | Центральний цвинтар (Кишинів) | |||
| Країна |
 СРСР Королівство Румунія | |||
| Національність | Румуни | |||
| Діяльність | поет, прозаїк, перекладач | |||
| Alma mater | Бухарестський університет | |||
| Мова творів | молдовська | |||
| Роки активності | з 1934 року | |||
| Жанр | Реалізм і соціалістичний реалізм | |||
| Партія | КПРС | |||
| У шлюбі з | Q51669655? | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
 Менюк Георгій Миколайович у Вікісховищі | ||||
Біографія
Родом з української родини. У 1937—1940 роках навчався у Бухарестському університеті. У 1957—1959 роках був головним редактором журналу «Нистру».
Творчість
Друкуватися почав 1934 року. Автор збірок віршів «Внутрішній космічний світ» (1939), «Балади і сонети» (1955), «Час Лера» (1969), книги критичних статей «Образ у мистецтві» (1940), поеми «Пісня зорі» (1948), книг новел і оповідань «Диск» (1968), «Дельфін» (1969) та інших, збірок есе й оповідань «Розрив-трава» (1959), «Наш друг — поезія» (1964), «Останній вагон» (1965), «Сонячний циферблат» (1966), «Калоян» (1967). Ліричні роздуми становлять основу поетичних збірок Менюка «Вірші» (1954), «Балади і сонети» (1955), «Ліричні строфи» (1956), «Час колядки» (1969) та інших. Для дітей написав книжку «У сороки на балу» (1957). Переклав «Слово о полку Ігоревім».
Україні присвятив низку віршів, зокрема «Тобі, Україно». Перекладач творів Т. Шевченка, Л. Забашти та інших українських письменників. Переклав Шевченкового «Юродивого» та поезії «І небо невмите, і заспані хвилі», «Ой три шляхи широкії», «Мій боже милий, знову лихо!»[1], «Чи не покинуть нам, небого». За редакцією Менюка вийшли «Вибрані твори» Шевченка молдовською мовою (Кишинів, 1961).
Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями, Державною премією МРСР за 1972 рік.
Українські переклади
- Дельфін. К. — 1976. (Переклад А. М'ястківського).
Примітки
- «Мій боже милий, знову лихо!» // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 236.
Література
- А. П. Купча-Жосу. Менюк Георгій Миколайович. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 6. — 1981.
- Менюк Георгій Миколайович. // Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1976. — Т. 1.
- С. В. Семчинський. Менюк Георгій (Джордже) Миколайович. // Українська Літературна Енциклопедія. — К., 1995. — Т. 3: К-Н.
Посилання
- Менюк Джордже // ЕСУ
- Менюк Джордже // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 174.